Як їм це вдається.
Українська влада уже другий рік знаходиться під пильним оком громадськості, міжнародних інституцій, політичних опонентів, журналістів. Коли слідкуєш за новинами, складається враження, що владна верхівка тільки те і робить, що реформує країну. Пишуться та приймаються закони, ведуться розслідування резонансних справ, виголошуються гучні заяви. Проте, щойно доводиться копнути глибше, розумієш, що це все лише видимість активної діяльності. І коли мова заходить про конкретні доходи та видатки, наші можновладці вдаються до старих прийомів – відбріхуються, відмовчуються, або тихенько заминають тему. Так сталося і з першими фінансовими звітами партій про фінанси, які були подані до НАЗК.
Ще влітку експертне середовище отримало доступ до фінансових звітів політичних партій за перший та другий квартали 2016 року. При першому огляді було виявлено ряд порушень, які при детальному аналізі було підтверджено: партії навмисно не заповнюють деякі графи звітів, вказують неповну інформацію, а інколи і взагалі, надають недостовірні дані.
Так, деякі партії не показують своїх працівників у звітах. І це при тому, що всі прекрасно розуміють, що функціонування партії без жодного працівника просто неможливе. Бо, як мінімум, мають бути керівник секретаріату партії, прес-секретар, юрист, бухгалтер, відповідальний за роботу з регіонами. Виходить, що ці люди працюють неофіційно? Тобто, їм сплачують заробітну платню, з якої не ідуть податки у державний бюджет? Але чи це не порушення закону? На таку «хворобу» страждають більшість парламентських партій: Опоблок, Народний Фронт, Самопоміч, Радикальна партія. У інших, наприклад, у Батьківщини, працівники офіційно отримують мінімальну платню, що може свідчити про ухиляння від податків.
Іще одним прикладом із фінансових звітів того, що в українському політикумі нічого кардинально не змінюється, є те, що більшість партій вказали своїми «спонсорами» помічників народних депутатів. Така ситуація склалася у Самопомочі. Смішно навіть читати про помічників-мільйонерів. Чому люди, котрі так багато заробляють, досі працюють на когось? Ну, не складається тут картинка воєдино.
Трохи рідше у звітах вказані власники великого бізнесу. Наприклад, найбільшим спонсором ВО «Свобода» став депутат Львівської міськради. Скільки ж має отримувати держслужбовець, щоб фінансувати цілу партію? У деяких партій, як-то у Батьківщини, на рахунок заходять дивні транші.
Іншим чудовим способом відмити гроші і не прозвітувати про витрати є відсутність у партій будь-якого майна. Усі парламентські партії, крім Опоблоку та Батьківщини, не мають ні офісів, ні транспорту. Здавалося б — раз нема працівників, то і нерухомість не потрібна. Але ж ні. Тільки на оренду нежитлових приміщень шість парламентських партій за півроку витратили 5,5 млн. грн. І це при тому, що більшість цін на оренду явно нижчі за ринкові. Тому можна припустити, що левова частка видатків партій осідає в кишенях тих, в кого вони орендують офіси, склади, автомобілі та ін.
Ті звіти, які уже подали партії – це лише «верхівка айсбергу». І більшість партійних доходів та видатків все ще залишаються прихованими. Тіньова економіка фінансує тіньову політику. Сьогодні владі вкрай важливо зрозуміти, що демократичні партії у середовищі конкурентної політичної структури можуть і повинні якісно виконувати політичні і соціальні функції. До 10 листопада партії мають подати звіти уже за третій квартал 2016 року. У них вони будуть звітуватися і про отримані та витрачені бюджетні кошти. Кошти, які належать громадянам України. Тому вкрай важливо вимагати якісно та ефективно їх використовувати, а головне, чесно прозвітувати про них.
Українське суспільство дуже змінилося за останні два роки, воно не терпітиме обману, покривання та замилювання очей. Як ніколи досі, українці націлені на результат і не зійдуть з дороги очищення влади від олігархату, як би того не хотілося старим політичним силам. Тому сьогодні Адміністрації президента, Кабінету міністрів, Верховній Раді слід об’єднатися із своїми громадянами та новоствореним органом Національним агентством з питань запобігання корупції і разом вдарити по тих, хто послаблює демократичні зміни і пручається прозорості та відкритості у державній політиці. І нарешті показати реальні доходи та видатки партій.