На мій погляд – це реакційна політика.
Хто-небудь, підкажіть міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, що «імператив презумпції правоти поліцейських» це повна логічна плутанина в правовій державі.
Імператив це моральне веління. А презумпція це припущення, яке вважається вірним, поки не доведено протилежне.
Здебільшого говорять про презумпцію невинуватості, але може бути і негативна презумпція – тобто може бути презумпція винуватості, яку де-факто застосовують податкові служби в багатьох країнах світу. Хоча в таких країнах і існує поняття про презумпцію невинуватості, вона не розглядається в широкому сенсі – як презумпція добропорядності платника податків.
Презумпція невинуватості зокрема означає, що поліцейський може базувати свої веління на припущенні чи підозрі, і він може бути здебільшого правим в своїй роботі. Але він не може бути завжди правим, оскільки його правоту підтверджує лише Суд.
Статистика більшості цивілізованих країн світу свідчить – далеко не все підозри поліцейських призводять до вироку суду.
Отже, якщо ми знаходимося в правовій державі, то в законі ми ніяк не можемо зафіксувати, що поліцейський завжди правий, інакше втрачається сенс права як такого, сенс Суду як такого, сенс правової держави як такої.
Якщо мова йде про підкорення законній вимозі поліцейського, то для цього вже існує норма українського законодавства, яка передбачає відповідальність. Зокрема в КУпАП «Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця».
Прагнення закріпити «презумпцію правоти поліцейського» законодавчо це або ознака наміру побудувати поліцейську державу, або ознака некомпетентності міністра чи його консультантів.
В будь-якому разі, ганьба міністру, який таке пропонує!
Це дуже поганий симптом для України. Це ознака виродження контрреволюційного реваншу Уряду в реакційну політику Уряду.