Артему Ситнику треба розставити пріоритети.
16 жовтня минає півтора роки з часу призначення на посаду Артема Ситника – голови Національного Антикорупційного Бюро України. У квітні ж до роботи приступив Назар Холодницький, антикорупційний прокурор, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка має контролювати НАБУ.
Переконаний, хтось вважає, що півтора роки ще замало для того, щоб розпочати роботу. Однак 1 рік і шість місяців – це 78 тижнів або 546 днів, тобто вже достатній термін, аби зрозуміти, що новим структурам час остаточно прокинутися і видавати суспільству очікуваний результат.
Зрештою, платники податків мають право вимагати активнішої роботи НАБУ. 222 детективи, кожен з яких отримує не злиденні прокурорські пару тисяч, а десятки тисяч гривень на місяць, забезпечені усім необхідним: від техніки, до сприятливої громадської думки і політичної волі керівництва держави.
Однак, де ж очікуваний результат?
Поки що переможні реляції Назара Холодницького про затримання сільського голови або судді районного суду викликають гірку посмішку, а не захват, адже нові органи створювались для боротьби з корупцією в уряді, у державних холдингах, у Верховній Раді – тобто на найвищому рівні, а не в сільській раді чи районному суді
Назар Холодницький (з фейсбуку) : «Незважаючи на перепони з боку деструктивних сил прокурори САП та детективи НАБ України продовжують в рамках чинного законодавства боротьбу, здійснюючи кропітку і нелегку роботу з винищення корупції в державі. Нагадаю, що вчора нами було «на гарячому» затримано суддю районного суду міста Дніпра…»
«…Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою затверджено та скеровано до суду обвинувальний акт стосовно Гвоздівського сільського голови Васильківського району Київської області…»
Загальні результати роботи нових антикорупційних органів також не вражають своїми масштабами. Як вдалося довідатися, станом на 6 жовтня з 222 справ, які розслідує НАБУ, 60% проваджень (134) розпочали в прокуратурі. Причому більшість справ прокуратура почала розслідувати вже за Луценка, який своєю активністю, як виявилось, розбудив не лише ГПУ, але й дав багато роботи НАБУ.
До певної міри Віктор Шокін був «зручним» генеральним прокурором для НАБУ, бо від нових антикорупційних органів від нічого особливого не чекав. У прокуратурі розповідають, що за розпорядженням тодішнього генерального там з перших днів просто відвантажили більше півсотні кримінальних справ на кілька десятків авто і відвезли в НАБУ. Проте, невдовзі більшість їх знову повернули до ГПУ.
Причина недостатньої активності детективів лежить на поверхні – їх просто замало. Навіть якщо платили кожному з них 25 000 і більше, детектив фізично не в змозі якісно розслідувати кримінальну справу, якщо він один. Тим часом вже зараз кількість справ у НАБУ приблизно дорівнює кількості детективів.
В такій ситуації Артему Ситнику варто було б правильно розставити пріоритети – насамперед розслідувати ті злочини, які завдали чи завдають найбільших збитків державі.
Ризикну припустити, що ні сільський голова одного з районів Київщини, ні районний суддя з міста Дніпро до таких випадків не належать, хоч треба подякувати НАБУ й за це.
Системно допомогти НАБУ може компроміс, який полягає у розумній зміні Кримінального процесуального кодексу – залишити розслідування кримінального провадження тому органу, який його розпочав, звичайно ж не обмежуючи права НАБУ витребувати будь-яке з них.
Звичайно ж це ніяк не обмежить повноважень НАБУ, але дозволить детективам сконцентруватися на вищому ешелоні влади, для чого власне, нові органи і з\’явилися.
Будемо вважати, що справи проти сільських голів та суддів районних судів – це лише тренування. Ось-ось мають розпочатися перші судові процеси, де звинувачення підтримуватимуть підлеглі Холодницького. На простих випадках вони зможуть перевірити свої знання та уміння, які знадобляться для значно важливіших справ.
Але вони мають знати, що суспільство очікує більшого від тих, на кого покладалося стільки надій…