Будь-яка соціологія це лише відображення сталого електорального ресурсу.
Враховуючи історію злету і випадіння такої суперзірки останньої електоральної кампанії як «Народний фронт», можна стверджувати, що більше половини виборців не проникаються стабільними політичним симпатіями, а ба більше не культивують мікрополітичних середовищ на основі ідеології. Тому й, відповідно, українські політичні партії можуть без суттєвих втрат для себе мігрувати від правого спектру до лівого.
Виборець залишається більше симпатиком лідера, чи певних персоналій в партії, і аж ніяк не ідеології. Судячи з останніх соціологічних опитувань групи Рейтинг, КМІС, консорціуму ІАП, УІСД, Соціальний моніторинг, а також ЦСД «Софія», в країні сформувалася стабільна група лідерів із парламентських партій, та декількох політсил, що балансують на межі подолання прохідного бар’єру. Зрозуміло що саме ці політсили і висуватимуть найбільш конкурентних кандидатів на президентські вибори, адже екватор терміну Петра Порошенка потихеньку долається з не суттєвими для президента втратами.
Тому та ж Тимошенко з такою люттю бореться за позачергові парламентські вибори, адже боротьба за позачергові вибори – це кастинг на головного опонента Петра Порошенка. Оскільки і Ігор Гринів своїм вкидом про ймовірний другий термін Порошенка, і Борис Ложкін, все ж запустили своєрідний кастинг в колі опонентів Порошенка. І тут серед всіх важливих категорій, за яким визначатиметься головний опонент Порошенка, окрім балансу позитивного –негативного сальдо довіри, буде фігурувати ще й категорія зручності-незручності опонента для самого Порошенка. Так серед основного кола опонентів, висуванців найрейтинговіших політсил, мова може йти про Юрія Бойка, Олега Ляшка, Юлію Тимошенко, Андрія Садового, ну і напевне другий ешелон – Анатолій Гриценко і Олег Тягнибок. Зрозуміло, що ситуація мінлива, і не виключено, що саме не внутрішня політика, а зовнішня вплине на остаточний вибір і внутрішніх опонентів Банкової, і зовнішніх.
А тепер про переваги і вади кожного. Юлія Тимошенко хоча і є політичним ровесником Петра Порошенка, але за всіма ознаками опирається на значно більш віково зрілого виборця, хоча й виборця з ознаками певного сектанства, але з вірою в певний соціалістичний реванш. Тому Батьківщина так і лівіє, будучи при тому головним партнером Європейської Народної Партії в Україні, але є ще фактор кремля, фактор головного газового партнерства з РФ, котрий при потребі забетонує Тимошенко в рамках власного електорату. Політичний пік її популярності припав на фінал кампанії 2010 року, і зараз повторити цей успіх вона зможе, але чи зможе перемогти Порошенка. Бізнес боїться соціалістичних замашок Тимошенко більше ніж владолюбства Порошенка.
Юрій Бойко є дуже незручним для Банкової в силу невиразності політичної позиції. Зрозуміло, що Опоблок має достатньо непатріотичного виборця, оберненого в бік Кремля більше, ніж в бік Банкової. Але невиразного Бойка можна легко перетворити в ліберала, з гаслом «Тільки бізнес- і ніякої політики!». Тоді він може ще й підібрати ліберальний електорат Садового, котрий до початку виборчої кампанії може так і не вирватися із «сміттєвої» пастки. Не на заході, правда, а хіба в центрі і на півдні.
Олег Ляшко, котрий зберіг електоральний кістяк без найменших втрат, досить вчасно і вдало, на тлі е-деклараційних скандалів, підкріпивши позицію довідками про походження, на відміну від Тимошенко . Тимошенко свою комічну декларацію ще довго нестиме як електорального хреста, в той час як для Ляшка е-декларування виявилося, напевне, найлегшим випробуванням з усіх політиків першого ешелону.
Судячи з того, що перевірка з боку НАЗК затягнеться до весни наступного року, можна припустити, що власне оприлюднення акту перевірки електронних декларацій і стане початком президентського електорального циклу. А Ляшко в другому турі президентських перегонів – це зовсім не Трамп у американських виборах, яких би аналогій хто не шукав.
Сила Ляшка на сьогодні в здатності до найнесподіваніших маневрів, адже всі інші є цілком прочитувані для Банкової, і на жодну з несподіванок з боку цих прочитуваних є підготовлена відповідь. Але не на маневри Ляшка….Тому в сенсі володіння несподіваними маневрами Ляшко є найбільш незручним опонентом для Банкової у другому турі. Принаймні, так як віртуозно Ляшко зняв питання майна з е-декларації, жоден з опонентів Ляшка на подібне не спромігся, а тим більше співтабірники по опозиції.
Звичайно, що ситуація змінюється надзвичайно динамічно і час скоригує ці припущення, але готувати сани до зими треба починати влітку.