Про це свідчить центр ім. Разумкова.
У випадку проведення президентських виборів найбільшу електоральну підтримку у першому турі виборів отримав би Петро Порошенко – 16,2%
За Юлію Тимошенко готові віддати свій голос 11,5%
За Юрія Бойка – 9,4%
За Олега Ляшка – 6,0%
За Андрія Садового – 5,7%
За Анатолія Гриценка – менше 5%.
Власне, для мене нічого нового. Містифікацією про найвищий президентський рейтинг Юлії Тимошенко ми зобов\’язані виключно активності однієї соціологічної агенції – КМІС. Проте в мене виникає чимало питань до її результатів.
Звісно ж, ні я, ні ви не соціологи, але якби на протести справді готові були б вийти 39,6% громадян, а 56% вважали, що це краще зробити (дані КМІС), то за «майдан ошуканих вкладників» біля НБУ точно не довелося б нікому платити.
Та й Батьківщина ніколи б не згорнула б тихенько так широко анонсований напередодні «тарифний майдан».
Ще більш цікаво подивитися на оцінку соціально-економічного стану за КМІС, Звичайно ж, ми не спеціалісти, але й звичайним читачам соціології цікаво чому поважні панове-соціологи не пропонують інтерв\’юерам позитивних, або хоча б нейтральних відповідей на питання. Погляньте самі на цей безпробудний морок:
На запитання «Яка, на Вашу думку, головна причина того соціально-економічного стану, в якому зараз перебуває Україна» відповіді респондентів розподілилися таким чином (респондент міг обрати до 2-х варіантів):
65,9% обрали варіант «масштабна корупція у вищих ешелонах влади»;
40,5% – «воєнні дії на Сході України»;
33,6% – «безпорадність та непрофесіоналізм чинної виконавчої влади»;
25,8% – «неспроможність Верховної Ради ухвалювати потрібні країні закони»;
5,6% – «проведення зовнішніми силами спецоперації з метою усунути із світової арени державу Україна як конкурента»;
2,7% – «дії «п\’ятої колони» Росії»;
1,8% назвали інші варіанти відповіді;
2% не змогли відповісти на запитання.
Програмування відповіді за рахунок правильно (тенденційно) поставлених запитань. На виборах ми використовуємо цей прийом з 1998 року:)
Я розумію, що задаючи ці питання, я розворушу осине соціологічне гніздо і наражаюсь на критику пана Володимира Паніотто.
Панове, спосіб маніпуляції за допомогою «соціального доказу» відомий вже багато років. Завжди існує частина громадян, які погоджуються робити і думати так, як роблять і думають нібито всі.
Але мені здається, що справжня соціологія буде цінуватися набагато вище, якщо вона завжди говоритиме правду, солодку чи гірку для тих, хто замовив дослідження.