Про зміни в ситуації ходіння по колу після Революції Гідності.
Рушійна сила історії згідно з Марксом це матеріальне виробництво, опис якого історії можна поділити на кілька соціально-економічних формацій (первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична). Відтак вся об\’єктивація історії зводиться до зміни різних формацій.
Матеріальне виробництво безпосередньо пов\’язане з суспільними відносинами в процесі цього виробництва, що час від часу породжує конфлікт-протиріччя між виробничими силами і виробничими відносинами.
Відтак вся суб\’єктивація цих рушійних сил стає дуже функціоналізованою – суспільства в цілому чи окремих людей вже ніби нема, а є лише класи як представники різних сторін цього протиріччя. Вся суб\’єктивація історії зводиться до класової боротьби.
Періодичними розв\’язаннями такого протиріччя є революції, які власне виступають як локомотиви історії, тобто здійснюють основні зрушення історії – переходи від однієї соціально-економічної формації до іншої.
Отже марксизм пропонує два спрощення історії – об\’єктивне (формації) та суб\’єктивне (класи). Ці два спрощення дозволяють здійснювати третє спрощення: дієву проекцію історії на майбутнє в системному вигляді – система формацій визначає систему класів, і певний клас може лише змінити формацію, але не може змінити виробничі відносини всередині формації. Отже, революція є суб\’єктивною дією одного класу проти іншого, яка приводить до зміни формації.