Луценко висунув Януковичу нікчемну підозру.
Коли генпрокурором є політик без профільної освіти, його діяльність перетворюється на фарс. У понеділок, 28 листопада Юрій Луценко зачитав Януковичу підозру за статтею «державна зрада», свідомо чи ні, але руйнуючи шанси на притягнення самого Януковича до відповідальності.
З точки зору телеглядача, Луценку можна аплодувати. Але давайте холоднокровно проаналізуємо його дії.
Подумайте на секунду!
Інкримінована Луценком Януковичу державна зрада стосується його дій 1 березня 2014 року, коли він підписав лист на Путіна ввести війська в Україну. Самого листа в розпорядженні слідства немає. Еспертизу провести неможливо. Допитати свідків – також, бо вони всі перебувають у Росії. Єдине, що є – це відео, як представник Росії в ООН Чуркін тримає в руках ксерокопію, невідомо ким виготовлену та невідомо де отриману. Цього достатньо, щоб українське суспільство визнало Януковича зрадником та нелюдем, але для кримінального процесу – неймовірно мало.
Але не це головне. Станом 1 березня 2014 року т.в.о. президента вже декілька днів був Олександр Турчинов. Вчинити державну зраду Янукович міг, лише маючи на той момент повноваження, бо інакше його лист на Путіна є просто безглуздим папірцем.
Таким чином, Луценко або висуває Януковичу нікчемну підозру, бо на той момент він був вже пересічним громадянином та не мав владних повноважень для державної зради – або Луценко визнає, що 1 березня Янукович був легітимним президентом, і тому на Турчинова треба відкривати кримінальне провадження за статтею «узурпація влади».
Піар-підозра Луценка ще й виставляє його в комічному вигляді, бо на момент зачитування був відсутній зв\’язок з Ростовом. З таким же успіхом він міг би зачитати підозру на прес-конференції або вдома на кухні, бо в будь-якому разі це не мало би жодних процесуальних наслідків. Пред\’явити підозру заочно Луценко мав відповідно до закону, наприклад, направивши її за адресою реєстрації Януковича в Києві.
Ну і головне. Зачитуючи особисто (!) підозру Януковичу, Луценко озброює адвокатів Януковича аргументами для Європейського суду з прав людини. Бо Луценко є одночасно і процесуальною особою в справі Януковича, і потерпілим, і свідком. А це для Європейського суду означає, що генпрокурор є особисто зацікавлений у справі, він перебуває в конфлікті інтересів, а слідство не є неупередженим. Усе це адвокати Януковича ретельно задокументовують, аби потім пред\’явити Україні багатомільйонних рахунок в Страсбурзі.
Станом на зараз Януковичу вже було висунуто підозри за статтею 255 Кримінального кодексу (організація протидії протестним акціям, датована 2015 роком), афери з Укртелекомом (висунута в 2014), епізод по Сухолуччю (2015 рік), по Межигір\’ю (2015 рік), по ухваленню диктаторських законів 16 січня (2015 рік), по відмиванню коштів через гонорар за книжки (2016 рік).
Яка була потреба зачитати більш ніж сумнівну підозру Януковичу за епізодом 1 березня 2014 року? Тільки одна – гонитва за піаром з боку Луценка, який чомусь вирішив, що ця посада стане для нього трампліном на наступних виборах президента.
Але результатом цього спектаклю буде лише одне – Луценко допомагає Януковичу в майбутньому оскарженні до Європейського суду з прав людини. Це буде коштувати нам грошей та чергових розчарувань. Ось такою є ціна, яку платить Україна за своє недолуге керівництво.