Головний фінансовий документ ухвалили в кращих традиціях парламентаризму.
Уряд Володимира Гройсмана зробив ставку на ухвалення Державного бюджету на 2017 рік за будь-яку ціну і тактично виграв. Проте експерти говорять, що останні дні й ночі бюджетного процесу перекреслили позитивне враження від вчасно поданого на розгляд парламенту кошторису доходів і витрат. Однак політична доцільність – адже ухвалення бюджету демонструє вплив прем\’єра та райдужні перспективи Кабінету міністрів – взяла гору.
Не варто говорити, ніби бюджетні аврали – ознака лише нинішнього парламентського скликання. Це, м\’яко кажучи, перебільшення. Інша справа, що ресурсу для задоволення депутатських бажань (не лише депутатів-мажоритарників, але і впливових у цілих галузях бізнесменів) у нинішнього уряду небагато. Тому доводиться маневрувати, шукати тактичних союзників, які продають власну лояльність за грубі гроші і бюджетні пільги. І все, як не дивно звучить, заради людей, адже відмовитися від заявленої мінімалки у 3200 гривень з 1 січня без потужних репутаційних втрат уряд не може. Тому скандальний законопроект 5368 – лише інструмент пошуку компромісу між різними гравцями, які дочекалися слушного моменту для фінального торгу.
Перелік переможців у битві за головний фінансовий документ року доволі довгий. Президенту ухвалення бюджету-2017 дає аргументи в політичній боротьбі. Мовляв, Верховна Рада спроможна ухвалювати важливі питання, політична криза пішла в небуття, а Сталін і Мао, вибачте, Яценюк і Гройсман – браття навіки. Політична доцільність взяла гору в бюджетному процесі і ще з кількох причин.
Фракція БПП нечасто дає за якесь рішення більше 100 голосів, а тут показник набагато кращий, попри вже звичну наявність внутрішньої фронди. «Народний фронт» продемонстрував монолітність лав, яка залишається запорукою його політичного існування, оскільки розбіжності всередині фракції швидко демобілізують «фронтовиків» на маргінес політичного життя. Радикальній партії можна облишити політичне кокетування і повертатися до лав коаліції, аби легалізувати партнерство з владою і зробити більш аргументованими традиційні «священні війни» Олега Ляшка проти Юлії Тимошенко. Позиція груп «Відродження» та «Волі народу» – business as usual (бізнес як завжди).
Спільне неголосування за бюджет-2017 фракції «Опозиційного блоку» і «Батьківщини» дає підстави їх опонентам говорити про реанімацію широкої коаліції періоду 2007 – 2009 років, коли політичний роман Віктора Федоровича і Юлії Володимирівни гатив прямою наводкою по позиціях тодішнього президента Віктора Ющенка. Також обидві опозиційні сили сповідують більшовицький принцип «чим гірше – тим краще», адже підвищення мінімальної зарплати може мати для них негативні наслідки. Голосування 5 членів «Самопомочі» за бюджет-2017 нагадує про відгомін «сміттєвого скандалу», демонструючи, що вплив на партію Андрія Садового не є беззаперечним.
За бюджетними показниками і пошуком тих, хто отримав кращий доступ до фінансового корита, малопомітною залишилася одна обставина: парламентарії скасували один пленарний тиждень у січні, вирішивши повернутися до сесійного залу аж напередодні Водохреща. Це, на жаль, демонструє рівень розуміння більшістю народних депутатів поточних проблем країни і усвідомлення ними стану справ всередині держави. Вони не прагнуть дорости до рівня політичних діячів, лише часом виходячи зі статусу кнопкодавів. Це засвідчує брак стратегічного мислення і навичок комунікації всередині депутатського корпусу.