Є такий вид сімейної «роботи».
Похід в кіно виникає. як правило, коли «на побивку» зі Львова приїжджає Яся. Ну, починається єднання сім»ї на вихідних, яке має відбутися в максимальній кількості своїх множинних форм.
Звичайно мі-мі-мі відразу після зустрічі, потім довго оповіді «взахльоб» про студентські будні у Львові, потім щось смачненьке, завбачливо запасене мамою, шопінг. Особисто моя улюблена форма family reunion — сімейний похід в ресторан.
Дехто, хто непогано мене знає, може зауважити, що похід в ресторан, — це взагалі улюблений жанр. Не сперечатимусь.
Похід в ресторан з домочадцями — особливе задоволення. Вибір ресторану, розсаджування, замовляння, підколки і школа злослів»я, поки голодні чекаємо їжу, ковтання усього і споглядання на апетитне плямкання дітей — це цілий приємний ритуал.
Але Яся любить кіно. Вибрати фільм для колективного перегляду важко.
Дуже різні смаки і підходи до вибору кінофільма. Одному в сім»ї 10 і він не любить бойовики, детективи, фантакстику.
Іншій 17, і вона дивиться усе підряд, тому складність вибрати не щось конкретне, а щось, що вона ще не дивилась.
Тату 46, і він не любить ходити в кінотеатри на драми і мелодрами (нє, сплакнуть любить, але дома втіхаря), любить фантастику, фентезі, бойовики, детективи і страшно боїться фільми-жахи.
Ну, і молода мама, яка щось напевно любить, але ніколи не признається, щоб якщо щось піде не так наприкінці сказати — ну, це ж ви вибрали.
Прибрехав звичайно, Мама ніколи не говорить, що хотіла би подивитися, щоб полегшити вибір. Тому що вибирати з трьох непримиримих пропозицій легше, ніж з чотирьох.
Але, якщо спільна думка знаходиться, то ми, звичайно, дивимось Смурфіків (з якого віку хлопчики вважаються достатньо дорослими, щоб їх можна було підкупити пивом?)
Але зрештою, яка різниця? Адже похід в кіно з кіно нічого спільного не має. Сімейний похід в кіно — це сидіти разом в темному залі перед великим екраном, наминати липкий, бридкий некорисний, а тому такий смачний для дітей попкорн, та солодко запивати чимось не менш липким і некорисним.
Одним словом, я ж і кажу, що краще просто в ресторан.
Але є такий вид сімейної роботи — ходити в кіно.