Для багатьох фінансування закінчиться.
Е-декларування — це не санкція або інструмент політичного тиску на неурядові організації та всі інші вказані в законі категорії, тому для мене незрозуміла істерика деяких «нє-да-дім».
Проголосовані парламентом та підписані главою держави зміни щодо ЕД поширюватимуться лише на хедлайнерів неурядових організацій, тобто на тих чуваків та дівчат, які «рулять процесом» в ГО. ЕД не розповсюджується на рядових членів цих організацій, що є важливим.
Погоджуюсь з висновками Віктор Уколов в блозі на УП, який пише, що «Е-декларування – «не покарання, а нормальна практика багатьох країн, що нічим не загрожує чесному декларанту».
Це перше.
Друге.
Е-декларування — це не санкція або інструмент політичного тиску на неурядові організації та всі інші вказані в законі категорії, тому для мене незрозуміла істерика деяких «нє-да-дім».
І все-таки.
Якщо лідери тієї чи іншої громадської ініціативи згортають свою діяльність через те, що на них починає діяти ЕД, знать вони конкретно утримують джерело своїх доходів, чи як вони кажуть, фінансування проектів в таємниці від суспільства та держави. Висновок: ці перелякані люди не можуть претендувати на, як приклад, антикорупційну діяльність, бо самі не є прикладом прозорості та відкритості у відносинах Громадянин-Держава. Тобто, є такими ж корупціонери, як і суддя Чаус.
Так. Ми можемо зрозуміти обурення й деяких західних донорів, які грантують безліч проектів, таких як контора Шабуніна Ко. Бо вказана в майбутніх деклараціях інформація про статки/доходи цих «антікорів» шокує не тільки нас, українців, але й політичний інстеблішмент США, ЄС.
І для багатьох фінансування, напевно, закінчиться, що не в інтересах фондів-посередників, тощо.
Але це все не так важливо, як те, що …… після або до січня 2018 року, коли почнуть викладати декларації, мережі російських агентів впливу буде викрито, і не спецслужбами, а звичайними та порядними і розумними активістами, для яких е-декларування не є підставою для істерик.
Ферштейн?