Я вам покажу, що таке управління Державою, сказав тоді прем’єр.
При затвердженні на посаду Прем’єр-міністра Володимир Гройсман зафіксувався у памяті політично активних громадян мемом. Багатозначним! «Я вам покажу, що таке управління Державою!»
І за поточний рік довелося розвязувати одночасно кілька паралельних сценаріїв. Особливо міжнародних. Чого вартий тільки візит в Ізраїль, несподівано підвішений у повітрі. А взагалі, після дій на грані істерики уряду Яценюка, Володимиру Гройсману перепала дещо поміркованіша спадщина, і тому саме управлінська хірургія Яценюка передавала економіку в терапію Гройсмана, отже головною справою Гройсмана було, знову ж таки, лікарське гасло: «Не зашкодь!». Адже помилки цього уряду коштували б дуже дорого всьому управлінському і політичному середовищу. Очевидно, що досвід роботи в Раді дозволив Володимиру Гройсману дещо розширити, якщо не саму коаліцію, то хоча б коло ситуативних союзників, що дозволило перейди до доволі прогнозованих стосунків з Радою і відповідно, з коліс приймати необхідні уряду законопроекти. Показовою в цьому сенсі була драма останнього четвергового голосування, коли законопроект про Конституційний суд Рада розміняла на закон про енергоринок. Це фрондерство з боку деяких політсил – спроба розмежувати Банкову з Грушевського, хоча безперечною перевагою уряду Гройсмана перед попередниками є здатність легко знаходити необхідні голоси саме у господарській, економічній площині, як тільки десь вилазять вуха політичних зайців, процес зразу ж підвисає.
Отже, управління Державою, без гіперболізації політичної компоненти, це якраз стиль Гройсмана – в цьому випадку у продовження минулорічного мема, здається так, що початок свого другого року в уряді Володимир Борисович теж зафіксував новим мемом. На питання про участь у президентських виборах відповів у своєму вже майже фірмовому стилі: «…Піду і проголосую за кандидата в президенти!»
Схоже, що тактична пауза, котру взяли більшість політичних сил у підготовці до президентської кампанії, робить терапію Гройсмана корисною більшості гравців. Адже що таке президентська кампанія — це ревізія зовнішньої політики і оборони, зважаючи на компетенції президента. Коло підготовлених осіб для таких завдань в Україні доволі обмежене, а на тлі досвіду Порошенка, досвід будь-якого з його нинішніх опонентів видається занадто аматорським….