У базі на сьогодні півтора мільйона декларацій.
Відповідно до Порядку перевірки та контролю декларацій, НАЗК раз на рік має перевіряти близько 200 тисяч декларацій, які належать держслужбовцям категорії А і Б. До цих категорій належать найвищі посадові особи. Однак, що робити із «мілкими» чиновниками, які часто дуже непогано збагачуються із державного бюджету?
Велика кількість декларацій, що потребують обов’язкової перевірки створює сильне навантаження на Агентство і зрозуміло, що просто фізично складно перевірити кожну із них. Що вже говорити про державних службовців нижчих рангів. Саме для того, щоб НАЗК мало можливість добиратися до «мілких» чиновників днями було прийнято Порядок здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.
Цей Порядок моніторингу став компромісним рішенням, хоча і далеко не ідеальним. Навколо нього точилися багатоденні дискусії, адже до розробки були залучені представники громадськості, Верховної Ради, НАЗК, які мали дуже різні уявлення про цей документ. Відточуватися він буде уже на практиці. І чим швидше Агентство зможе почати використовувати його, тим раніше він, можливо, буде відредагований. Наразі м’яч – на полі Мін’юсту, де Положення чекає свого затвердження. Саме вони зараз можуть відіграти ключову роль у впровадженні цього документу в дію, а також у наданні доступу до реєстрів працівникам НАЗК.
Негайний запуск процесу важливий, через те, що відповідно до цього Порядку, моніторинг здійснюватиметься не лише після подачі декларації, але і в період, коли декларація ще не подана. Усім нам відома сумна практика, коли цілий рік державні службовці витрачають сотні тисяч гривень на придбання нерухомості, автомобілі, відпочинок, а потім, у декларації, просто «підганяють» усі свої видатки під потрібні цифри. А де математика не спрацьовує, там їм «дарують», «позичають», «віддають у безкоштовне користування».
Впровадити Положення моніторингу вирішили для того, щоб недобросовісних декларантів можна було ловити не лише після подання декларації, але і до того. У владі дійшли логічного висновку, що через ефект неочікуваності, декларант не зможе відбрехатися і йому доведеться чесно пояснювати звідки у його користуванні суми коштів більші за заробітну платню. У боксі є так званий удар «джек». Його використовують для того щоб нанести неочікуваного урону супернику, збити його із пантелику. Тепер таку тактику переймає і НАЗК щодо корупціонерів – б’є на випередження.
Що важливо підкреслити – приводом для перевірки можуть стати підтверджені беззаперечними доказами повідомлення від ЗМІ, громадських активістів, інформація із соціальних мереж про суттєві зміни у майновому стані. Тобто тепер є імовірність того, що на розслідування, які робляться активістами будуть звертати увагу. Залишається сподіватися, що це дасть поштовх не лише до іще більшої кількості розслідувань, але і до настання наслідків для недобросовісних декларантів.
Проте, у цьому контексті ми стикаємося з черговою проблемою – в Україні досі не врегульований інститут викривачів. Через це, навіть коли до НАЗК будуть надходить повідомлення про неспівпадіння майнового стану та рівня життя державного службовця у особи будуть вимагати усієї доказової бази, яку він напрацював. Якщо ж доказів буде мало — у Положенні прописаний механізм, за яким НАЗК може відмовитися від перевірки, посилаючись на недостатню їх кількість.
Також відмова або неповна перевірка може бути пов’язана із тим, що досі у НАЗК нема доступу до всіх реєстрів, які має Мін’юст. Зокрема, наразі лише 9 із 21 реєстру відкриті для працівників Агентства. У Міністерстві юстиції заявляють, що не мають можливості поділитися реєстрами через те, що відповідний закон вимагає змін. У НАЗК ж стверджують, що це лише відмазки і намагання не дати автоматизувати процес перевірок тим самим пришвидшивши роботу. Про цю проблему знають у всіх владних кабінетах, проте вирішувати її не дуже поспішають. Адже це питання може стати чудовим інструментом політичного торгу у майбутньому. І вже більше року відповідальність за це недопрацювання перекладається із одних плечей на інші, однак, безумовно лежить у трикутнику Мін’юст-НАЗК-Парламент.
Самі ж перевірки здійснюватиме спеціальний департамент НАЗК. І формально члени Агентства не матимуть прямого впливу на цей процес. Але, якщо уважно проаналізувати Порядок моніторингу, то у ньому ніде не йдеться і про обмеження їх втручання. Тобто це така собі мовчазна згода на невтручання, яка існуватиме чисто на чесному слові.
Однак, головною проблемою залишається те, що відповідно до положень, НАЗК – не є правоохоронним органом. У функції Агентства входить лише перевірка та збір доказів того чи іншого злочину. Надалі ж зібрані матеріали передаються до компетентних органів: ГПУ, Нацполіції чи НАБУ. І саме на їх плечах лежатиме покарання корумпованих чиновників.