Протягом Євромайдану ми не раз намагалися розколоти регіональну більшість.
Можливо, в результаті дискусій, закликів і розмов 20 лютого 2014, за день до втечі Януковича Верховна Рада прийняла постанову про засудження насильства, яку екс-президент сприйняв як чіткий сигнал, що його кидають однопартійці.
Пізніше голосами частини регіоналів, (адже у прихильників Євромайдану тоді не було більшості), у парламенті був прийнятий важливий закон про відновлення дії окремих положень Конституції України (N4163). Завдяки йому була узаконена наша нова влада і російська ідея про «переворот» не прижилася ні в Україні, ні в світі.
Чому я про це пишу тепер?
Бо і за постанову і за закон голосував, наприклад, Владислав Атрощенко.
Він повірив нашим закликам перейти на бік народу. Ще 24 січня, майже за місяць до втечі Януковича, коли не було ясно, хто переможе, Атрощенко зареєстрував постанову про скасування голосування за диктаторські закони 16 січня. Ось лінк, який зберігся.
Пізніше виборці обрали Атрощенка мером Чернігова. Чи вибрали б вони регіонала, який виступав проти Євромайдану – звичайно ж ні.
Ще більш цікава історія з Костянтином Куликом. Його до списку на нагородження включила Генеральна прокуратура. Як повідомляє Лариса Сарган, це було визнанням його вкладу у повернення 1,5 млрд доларів Віктора Януковича. Разом з Куликом нагородили і Євгена Єніна, відомого своєю непримиренною боротьбою за повернення коштів регіоналів заступника генпрокурора.
Тож я прошу не купуватися на чергові спекуляції опозиції і не роздмухувати з мухи слона нової «зради».