Політсили набрали чимало негативу.
5 з 6 політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді восьмого скликання, під час передвиборчої кампанії обіцяли скасувати депутатську недоторканність. Оскільки практично всі охочі могли переглянути засідання регламентного комітету у режимі реального часу, спробуємо зупинитися на важливих для суспільства в цілому наслідках «регламентних робіт» українського парламентаризму.
Члени регламентного комітету не лише завдали удару по власній репутації, але й поставили під питання доцільність парламентських процедур як таких. Кому вони потрібні, коли майже дюжина добре вдягнених чоловіків з депутатськими значками можуть ігнорувати суспільний запит на справедливість. Вони почуваються небожителями і не намагаються це приховати.
Міф про існування коаліції зруйновано. Якби вона існувала, то було б ухвалено політичне рішення про згоду на притягнення усіх парламентаріїв до відповідальності, хіба що рішення про арешт Максима ПОЛЯКОВА та Борислава РОЗЕНБЛАТА не знайшло б підтримки. У неділю до Києва прибуде держсекретар США ТІЛЛЕРСОН, і питання про боротьбу з корупцією на його зустрічі з ПОРОШЕНКОМ обов’язково звучатимуть.
Бориславу РОЗЕНБЛАТУ не стільки не пощастило, скільки він став жертвою принципу «Бий своїх, щоб чужі боялися». З тієї самої причини і Максиму ПОЛЯКОВУ зарано пити шампанське або купувати дружині новий iphone.
Було продемонстровано (ледь не вперше) механізм агентурної діяльності НАБУ, після чого «агент Катерина» надовго стане популярним мемом. Цей прецедент, як видається, може більше вплинути на боротьбу з корупцією, ніж численні політичні заяви.
Хороший імпульс для розвитку своєї політичної кар’єри отримав генеральний прокурор. Юрій ЛУЦЕНКО, який неодноразово сперечався з професійними антикорупціонерами з різних НУО, мав нагоду показати власну непримиренність на всю країну. Інше питання, що на слово йому можуть не повірити, а запит на ефективну боротьбу з корупцією залишається високим.
Законодавці отримали імпульс для розробки вітчизняних нормативів лобізму – цивілізованого механізму просування економічних інтересів без використання «кешу» та розставлення пальців віялом під час діалогів з собі подібними.
Дві гілки партії влади – БПП та «Народний фронт» – мають добре подумати, перш ніж реалізовувати плани про об’єднання. Політичні сили набрали чимало необов’язкового негативу, тому мають замислитися над ефективним позиціонуванням. Їх колеги з опозиційних фракцій можуть бути задоволені лише частково, адже проблеми парламенту традиційно поширюються на всіх законодавців.