Україна продовжує перебувати в центрі уваги світової спільноти.
Звісно, Україна не є єдиною проблемою для цивілізованого світу, проте анексія Криму та конфлікт на Донбасі через власні безпрецедентність та масштаб привертають увагу насамперед країн Заходу. Це не означає, що за нашу державу зможуть вирішити всі існуючі проблеми, швидше, навпаки – ситуація потребує активізації зусиль і української влади, і громадянського суспільства, і пересічних громадян.
Необхідно одразу наголосити на ключових моментах. Позиціонування України як найбільшої європейської проблеми є надзвичайно контрпродуктивним, натомість необхідно говорити про нашу державу як про простір можливостей та реалізації потенціалу. Навіть стратегічні партнери нашої держави не мають намірів поступатися власними інтересами заради її підтримки. Ситуація в світі змінюється надзвичайно динамічно, тому необхідно максимально чітко сформулювати національні інтереси та захищати їх.
Минулий тиждень відзначився як подіями за безпосередньої участі українських політиків, так і цікавими зустрічами, під час яких неодмінно звучала українська тема. Своєрідним камертоном виступив міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський, який повторив вже озвучену неформальним лідером Польщі Ярославом Качинським тезу, що Україна не вступить з Бандерою до ЄС. Польські політики з «Права та справедливості» намагаються забезпечити для себе можливість диктувати Україні (припускаю, що і іншим східним сусідам) основи політики пам’яті. Це спричинено насамперед внутрішньополітичними резонами, проте виглядає дещо дивним з огляду на стратегічне партнерство між Україною та Польщею, про яке люблять говорити у Варшаві.
У столиці Польщі побував президент США Дональд Трамп, який не лише розсипався у компліментах місцевим мешканцям, але і наголосив, що домовитися про постачання скрапленого газу до Польщі можна протягом 15 хвилин. Нагадаємо, що Польща має відповідний LNG-термінал у Свіноуйсьце та значні амбіції щодо власного позиціонування як лідера регіону Центральної та Східної Європи. У внутрішньополітичному плані амбіціям Анджея Дуди (та Ярослава Качинського) на руку консолідація влади під проводом «Права та справедливості» та високий рівень лояльності населення, яке відчуває позитивні наслідки перебування у Європейському Союзі. Офіційна Варшава просуває проект трьох морів (Адріатики, Балтійського та Чорного), до якого залучає нині лише країни ЄС. Україні необхідно докласти зусиль заради приєднання до Тримор’я – доволі перспективного проекту, для якого скраплений заокеанський газ може стати консолідуючим елементом.
Показово, що напередодні зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна на полях саміту G-20 у Гамбурзі було призначено спецпредставника США по Україні Курта Волкера. Це колишній розвідник та досвідчений дипломат, соратник сенатора Джона Маккейна. Його призначення демонструє, що у Вашингтоні не лише усвідомлюють стратегічне значення України для безпеки Європи, але і свідомі того, що припинення російського втручання у справи нашої країни потребуватиме особливих зусиль.
Саміт G-20, крім виписаних максимально загальними словами спільних декларацій його учасників, відзначився низкою двосторонніх зустрічей. Власне, для цього і задумувався подібний формат спілкування лідерів 20 найбільш провідних країн світу – обговорення світових проблем та контакти між лідерами. Зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним привернула до себе увагу тим, що тривала в чотири рази більше запланованого регламенту. Проте називати її проривом у російсько-американських відносинах не варто, адже перше знайомство президентів пройшло під знаком обміну думками, зокрема, щодо втручання Росії у президентську кампанію в Штатах.
Ситуація в Україні обговорювалася і під час робочого сніданку лідерів Німеччини, Росії та Франції на полях саміту. Російські пропагандисти намагалися подати ситуацію як зустріч у форматі Норманді без участі України, оскільки інші учасники формату втомилися від неї. Цю маніпулятивну тезу намагалися використати і окремі прихильники Росії з числа російських політиків та експертів. Проте брехня вилізла у доволі несподіваний спосіб: Путін під час брифінгу після саміту G-20 звинуватив українське керівництво у торгівлі русофобією. Що стосується офіційної позиції Емануеля Макрона, Ангели Меркель та Володимира Путіна за підсумками сніданку, то вони наголосили на важливості припинення вогню на Донбасі. Навряд чи хтось стане заперечувати цю потребу.
Про необхідність врегулювання конфлікту на Донбасі говорив і під час візиту до Києва держсекретар США Рекс Тіллерсон. Він наголосив, що саме Росія має робити перші кроки у цьому напрямі. Петро Порошенко під час спільної прес-конференції розповів, що держсекретар поінформував його про перебіг переговорів з Путіним та запевнив, що Крим залишається в центрі бачення американської адміністрації. Тіллерсон підкреслив, що санкції проти Росії зберігатимуться до виконання Мінських домовленостей. Відомо, що Сполучені Штати розглядають можливості активнішої участі у переговорах про врегулювання на Донбасі. Також український президент висловив надію на активізацію економічної співпраці між нашими країнами.
У Києві Тіллерсон наголосив і на необхідності проведення реформ, які зроблять Україну більш привабливою для інвесторів. Це, насамперед, забезпечення верховенства права та ефективна боротьба з корупцією. Разом з тим державний секретар США відзначив суттєвий прогрес на шляху перетворень в Україні протягом останніх трьох років.
10 липня у Києві пройшло засідання комісії України – НАТО за участю президента Петра Порошенка та генерального секретаря Альянсу Єнса Столтенберга. Північноатлантичний альянс не лише розвиває відносини з нашою країною протягом 20 останніх років, але і політично підтримує в умовах гібридної агресії з боку Росії. До речі, останні дії Кремля відновили потребу в Альянсі як потужному центрі безпекового впливу світового масштабу.
Україна нині стоїть перед необхідністю усвідомити власне місце на Європейському континенті та наповнити конкретний змістом заяви наших політиків про унікальний потенціал держави. У світі, який стрімко змінюється та раз по раз підкидає нові виклики, це зробити непросто. Проте той факт, що Україна зуміла вистояти в умовах гібридної агресії, дає підстави для оптимізму та створює простір для докладання консолідованих зусиль всіх, хто зацікавлений в успішному майбутньому нашої держави.