Або наздогнати «Тримор’є».
Будь-які запевнення в унікальному транзитному потенціалі та готовності зосередитися на європейській інтеграції потребують конкретних дій. В українському випадку це може бути боротьба за приєднання до Тримор’я – амбітного проекту з польським корінням.
Прагнення президента Польщі Анджея ДУДИ об’єднати спільними економічними і політичними інтересами країни Адріатики, Балтики та Чорного моря протягом двох років зуміли відсунути на маргінес ніби реанімовану ідею Міжмор’я майже сторічної давнини. ДУДА на посаді президента країни з позитивною економічною динамікою буде посилений потребою у формуванні власної політичної позиції.
Про амбіції проекту свідчить участь ТРАМПА як почесного гостя у саміті Тримор’я, який заради такого випадку на початку липня перенесли з Вроцлава до Варшави. ТРАМП у даному випадку більше виконував функції «весільного генерала». Вашингтон об’єктивно зацікавлений у відцентрових тенденціях всередині ЄС, послабленні країн Старої Європи та їхнього впливу на формування єдиної європейської політики.
США мають прагматичний інтерес, бо зацікавлені у нарощуванні експорту скрапленого газу до Європи. З огляду на ухвалені Конгресом санкції проти Росії, США прагнуть поступово витіснити «Газпром» зі звичних європейських позицій, заохочуватимуть будівництво LNG-терміналів та газопроводів-інтерконекторів. Диверсифікація енергетичного ринку Європи – цілком логічний наслідок розбудови проекту Тримор’я.
Петра ПОРОШЕНКА не запросили на саміт Тримор’я до Польщі з формальної причини – цей проект зараз мають намір реалізовувати країни-члени Європейського Союзу. Залишимо поки що за дужками особливості союзницького підходу з боку Польщі та зосередимося на тому, що може запропонувати Україна новому проекту, у якому мають намір взяти активну участь низка союзників та партнерів нашої держави.
Україна виглядає природнім підсилюючим елементом для Тримор’я, якщо воно прагне набути не декларативного, а прикладного характеру. Вітчизняна ГТС може стати основою для транспортування енергетичних ресурсів, наявність можливостей для розміщення промислового виробництва на українській території та перспектива запуску ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні – плюси в наш бік.
Є ще один нюанс, який часом випадає з поля зору: вірогідне підкріплення за рахунок заокеанських енергетичних ресурсів прогнозовано перетворить країни Тримор’я на елемент підвищеної уваги з боку Росії. Кремль навряд чи планує спокійно спостерігати за передбачуваним послабленням позицій «Газпрому». В цьому світлі гібридне загострення може стати реальністю.
Все це означає, що Україні не варто проводити інвентаризацію образ, а зосередитися на підготовці до наступного саміту Тримор’я у Бухаресті, пропонуючи конкретні дії. До речі, співпраця з Україною може відкрити для Тримор’я перспективи діалогу і з іншими зацікавленими країнами регіону, які на сьогодні не є членами Європейського Союзу, що може суттєво підсилити потенціал об’єднання.