За перевіреним рецептом.
Публікація у New York Times з посиланням на експертну думку продемонструвала, що Україні необхідно мати чітку позицію у питанні захисту національних інтересів.
Дослідник з IISS Майкл Еллеман припустив, що Україна причетна до успіху Північної Кореї у питанні створення міжконтинентальної балістичної ракети. Проте він не стверджує цього напевно, і не виключає викрадення технологій або постачання ракетних двигунів ще радянською розробки Російською Федерацією. Далі розпочалася вже гонка тлумачень та інтерпретацій, які наче ілюструють популярне поняття «постправди».
Нагадаю, що Росія та Китай є неформальними політичними спонсорами Північної Кореї, яка протягом останнього часу почала кидати публічні виклики Сполученим Штатам. Очевидно, з цим фактом і пов’язана публікація у NYT, розрахована на особливості сприйняття Дональдом Трампом інформаційної картини світу. Тим більше – в умовах, коли у Вашингтоні на політичному рівні обговорюють перспективи надання Україні летальної зброї.
Тлумачення ситуації не на користь України помітно нагадує ситуацію 2002 року, коли на підставі плівок Мельниченка нашу країні звинуватили у поставках Іракові станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга». США, які готувалися до вторгнення до Іраку, поставилися до цього питання дуже серйозно, Україна ледь не опинилася у міжнародній ізоляції, а українсько-американські відносини були суттєво зіпсовані. Однак за 15 років і темпи поширення інформації, і інформаційна картина світу серйозно змінилися.
Цікаво, що Юлія Тимошенко поспішила поширити повідомлення про те, що публікація NYT може спричинити санкції проти України, звично звинувативши Порошенка та Гройсмана. Реакція влади (Олександра Турчинова) та гіпотетичного виробника («Південмашу») була більш виваженою. Далі потрібні наступальні інформаційні дії з прицілом на західного споживача.