Про вплив кампанії на нашу державу.
У питаннях ставлення до анексії Криму, конфлікту на Донбасі та продовження санкцій колишні члени «великої коаліції» – ХДС/ХСС та СДПН – були солідарними, і це можна вважати плюсом для нашої держави в контексті їхнього політичного розлучення. Проте є один нюанс: вільні демократи, що повертаються до бундестагу та з великою вірогідністю стануть союзниками Ангели Меркель у справі формування нової коаліції, не виключають можливості діалогу з Путіним. Зрештою, у цьому нема нічого нового порівняно з існуванням «великої коаліції» – з середовища німецьких соціал-демократів так само раз по раз лунали заклики порозумітися з Путіним.
Сама бундесканцлер і надалі виглядатиме уособленням європейської позиції щодо російської агресії. Проте для Ангели Меркель ближчим часом виросте актуальність необхідності відповідати на численні виклики опозиції та більш чітко прораховувати наслідки власних дій. І – як зловтішаються окремі російські аналітики – готувати собі наступника чи наступницю.
Що стосується «Альтернативи для Німеччини», успіх якої виглядає цілком логічним, то для України та наших політиків її перемога – привід усвідомити, що не всі депутати бундестагу можуть бути однаково корисними для нашої країни. Вже скоро кілька десятків з них триматимуть рівняння на Путіна на підставі волевиявлення німців, і це реальність, з якою доведеться рахуватися.
Ще один важливий урок для України – німецькі політики не роздають гречку та цукор, а порушують вагомі для суспільства питання, роблять це публічно та достатньо послідовно. Вони розуміють, що лише шляхом постійної роботи з виборцями можна досягнути гідного результату на виборах.