Оцінки опублікованого рішення Європейського суду.
Європейський суд з прав людини одним махом вилучив з реєстру справ більше 12 тис. звернень українських заявників, що стосувалися невиконання рішень українських судів, постановивши передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їхнього опрацювання в межах заходів загального характеру, визначених у пілотному рішенні по справі Іванов проти України.
Мотиви ЄСПЛ зрозумілі. Пілотному рішенню у справі Іванов проти України 8 років, однак його виконання в частині заходів загального характеру, тобто заходів, що мали б унеможливити аналогічні порушення, повністю провалено українськими чиновниками. Рішення українських судів як не виконувалися, так і не виконуються, що змусило Європейський суд з прав людини констатувати наявність системної структурної проблеми невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень, яка становить порушення статей 6 § 1 та 13 Конвенції та статті 1 протоколу N1 до Конвенції.
Нагадаємо, що Комітет Міністрів Ради Європи повноважний наглядати за виконанням рішень Європейського суду з прав людини. Тому згадане рішення ЄСПЛ дійсно можна тлумачити як одночасне задоволення всіх 12 з гаком тисяч заяв.
Але не можна не погодитися з окремою думкою суддів Юдківської, Шайо, Каракаш, Де Гаетано, Лафранк та Моток, зокрема, з тим, що в рамках наявних правових механізмів Комітет Міністрів Ради Європи навряд чи зможе чимось допомогти заявникам, які опиняться у такому собі «правовому лімбі». Факт порушення державою Україна прав і свобод визнано, заявники визнані «потерпілими від системного порушення», що «мають право на відшкодування. Однак поновлення порушених прав чекати невідомо скільки часу. І на додачу питання справедливої сатисфакції взагалі якось загубилося.
Причиною ситуації, що склалася, є багаторічний, системний нахабний і цинічний саботаж українського чиновництва, що блокує реалізацію передбачених рішеннями ЄСПЛ заходів загального характеру, спрямованих на усунення можливості повторення порушень прав і свобод.
Українське чиновництво дбайливо зберігає українське беззаконня і послідовно забезпечує безкарність порушників прав людини.
Я про це неодноразово писав.
Отже, Європейський суд з прав людини визнав власне безсилля у протистоянні з українським чиновництвом та вирішив внутрішні бюрократичні проблеми з «перевантаженням», «перевівши стрілки» на Комітет Міністрів Ради Європи.
ЄСПЛ фактично вмив руки, а от наше чиновництво, що зганьбило Україну «на всю Європу», має всі підстави свої рученята (ті самі, які нічого не крали) задоволено потирати.
А що робити нам? А нам слід подумати, як допомогти Комітету Міністрів Ради Європи подолати нашого домашнього чиновного монстра.