Українцям необхідно тренувати критичне мислення.
Оприлюднення рейтингу кандидатів у президенти від Центру Разумкова та публічно висловлена готовність Іллі Киви балотуватися на вищу посаду в державі збіглися в часі. Що ж, давайте поговоримо про те, якими будуть майбутні президентські вибори.
Головне – хоча Україна є парламентсько-президентською республікою, вибори глави держави, незалежно від обсягу його повноважень, стають головною подією року. У нашому випадку – передвиборчий марафон почнеться як мінімум за рік до дати голосування. Вже на початку 2018-го будуть визначені не лише основні учасники «великих перегонів», але і масовка.
Навряд чи у бюлетені для голосування буде менше 20 прізвищ. Фаворити, спойлери, які працюють на фаворитів, ті, хто захоче своєю участю привернути увагу до партійних проектів (парламентські вибори мають відбутися за півроку після президентських). Сумно не буде, оскільки президентські вибори в українських реаліях потребують значних фінансових та інформаційних ресурсів. Модель кампанії доволі проста: діючий президент звітуватиметься, а амбітні претенденти змагатимуться у обіцянках.
Значна частина українців і сьогодні не визначилися зі своїми політичними вподобаннями, і це означає, що агітаційна кампанія фаворитів буде масштабною, накриватиме і соціальні мережі, і телебачення, оскільки їх аудиторії часто не перетинаються. Вже наступний рік пройде під гаслом «Все, що ви хотіли знати про політичних лідерів, але не наважувалися спитати».
Тверезо кажучи, українцям протягом ближчого часу необхідно тренувати скепсис та критичне мислення. Ентузіасти, які розуміються на світових трендах, звісно, можуть сподіватися на українського Макрона чи навіть Трампа, проте політичні реалії нашої країни інші: для подальшої боротьби за незалежність та суверенітет України потрібна робоча конячка, яка чітко усвідомлює обсяг власних повноважень та знає, що робитиме після завершення президентських повноважень.