Відносини України з сусідньою державою помітно ускладнилися.
У повідомленні про затримання білоруськими спецслужбами українського громадянина Павла Шаройка, який працював у сусідній країні кореспондентом Українського радіо, чимало дивного. Затримано його було 25 жовтня, проте інформація оприлюднена лише у середині листопада, дружина Шаройка перебуває в Україні, а з ним зумів зустрітися у слідчому ізоляторі український консул.
Дивно і те, що з Мінська лунають запевнення у вічній та відданій дружбі, буквально 2 листопада український та білоруський президенти зустрічалися в Абу-Дабі. Затримання українського журналіста, який кілька років тому працював прес-секретарем Головного управління розвідки, виглядає спробою внести протиріччя у білоруско-українські відносини. До речі, Шаройко, як і Роман Сущенко, за освітою військовий, ця категорія журналістів особливо до вподоби російським спецслужбам, оскільки дає розгорнутися майстрам конспірологічних версій.
Втім, минулого тижня інші дії Білорусі на дипломатичному фронті також викликали запитання. У Москві міністр закордонних справ Володимир Макєй запропонував білоруських військових в якості «блакитних шоломів» для Донбасу, наче забувши, що Білорусь є членом ОДКБ, де музику замовляє Росія, а зв’язки білоруських та російських військових добре проілюстрували навчання «Запад-2017». До того ж Білорусь проголосувала у Третьому комітеті ООН проти української резолюції про стан справ з правами людини у Криму та Севастополі, показавши, що тримає рівняння на Росію.
Разом з викраденням у серпні цього року у білоруському Гомелі українського громадянина Павла Гриба, весняним «проривом позашляховика зі зброєю» з української території напередодні Дня Волі та іншими дрібними «пустощами» білоруської влади та спецслужб, ці факти дозволяють говорити про руйнування залишків довіри у двосторонніх відносинах, за чим мають йти не лише політичні заяви, але і економічні кроки. Таку мову Олександр Лукашенко, який працює президентом вже 23 роки, розуміє найкраще.