Самопроголошена ЛНР пішла шляхом «бананової республіки».
Розборки із застосуванням БТР та бойовиків між Плотницьким та Корнетом (називати вигадані їх російськими кураторами назви посад не має сенсу) з прибуттям чи то миротворців, чи то карателів від Захарченка лише на перший погляд видаються кумедними. Мовляв, нехай протверезіють, а потім вже домовляються. Причин для занепокоєння кілька.
Перша і головна – на території окупованого Донбасу зосереджено масштабний арсенал військової техніки та озброєння, якого вистачить для повномасштабного конфлікту між кількома країнами. І самопроголошені «вожді» мають людський ресурс. Перетворити схід України на Сомалі у степах, запровадити стратегію керованого хаосу цілком може бути сценарієм Кремля, асиметричною відповіддю на посилення інтересу США до врегулювання конфлікту.
Цікава деталь: Плотницький нещодавно зустрічався з заступником керівника СММ ОБСЄ Хугом у Луганську, швейцарський дипломат оцінив розмову як цікаву. І одразу після неї бачимо чи то демонстрацію власного его, чи то прагнення перерозподілити на свою користь існуючі фінансові потоки. Якщо сприймати версію про конфлікт між ФСБ та Сурковим за впливи на луганських бойовиків, то нестабільність на крайньому сході України триватиме і надалі.
Що у цій ситуації робити Україні? Попереджати власних громадян про небезпеку перебування на непідконтрольній території ще більш активно. Вести активну інформаційну роботу на українському Донбасі, демонструючи переваги мирного життя і перспективи відновлення територіальної цілісності держави. Бути готовою до ескалації конфлікту, оскільки ідея введення «блакитних шоломів» на територію конфлікту на Донбасі для Росії все ще залишається неприйнятною. Нічого нового – боротьба триває.