Саміт не став ні проривним, ні провальним.
Саміт «Східного партнерства», який пройшов у «чорну п’ятницю» у політичній столиці Європи, не став для України ані проривним, ані провальним. Він дозволяє говорити про окремі тенденції, які визначатимуть перспективи євроінтеграції.
Перша – нинішній стан відносин з ЄС триватиме достатньо довго. Угода про асоціацію та безвізовий режим для українців сприймаються Брюсселем як достатні «пряники» у діалозі з Україною, керівникам якої єврокомісари періодично показують антикорупційного «батога», який дозволяють часом тримати громадянам нашої держави.
Друга – сваритися з Росією заради України ЄС намірів не має. Висловити занепокоєння чи стурбованість – запросто, ухвалити на політичному рівні заяву – можливо, але не завжди. Відмовитися від думок про business as usual з Росією у Старому Світі готові далеко не всі.
Третя – «план Маршалла», на просування якого європейськими коридорами витрачали свої зусилля екс-прем’єр Литви Андріс Кубілюс та український парламентарій Ганна Гопко, зачепився за бюрократичні рогатки всередині євроструктур. Там воліють подібні ініціативи освячувати іменем ЄС, а не американського державного секретаря. Плюс хочуть наголосити на ролі Європейського Союзу.
Четверта – «Східне партнерство» навряд чи стане інструментом ефективної європейської інтеграції для України. Її успіхи на цьому шляху залежать від реальних перетворень всередині нашої держави та вміння добиватися свого у відносинах з Брюсселем, що виглядає не надто простим завданням.