Про «стокгольмський синдром».
Уже найближчим часом російська делегація може повернутись до Парламентської асамблеї Ради Європи.
Принаймні, саме до таких висновків наштовхує нещодавнє інтерв’ю Генерального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда у «Financial Times».
Він наголошує, що ПАРЄ має замислитися над вимогами до РФ, щоб та не вийшла зі складу РЄ.
Це відразу викликало шквал емоцій як в Україні, так і на міжнародній арені.
Одні почали звинувачувати керівництво ПАРЄ в підігруванні закулісним іграм Москви, інші переконані, що повернення РФ до складу цієї організації – закономірне та невідворотне явище. А ще треті прогнозують, що Росія вийде остаточно з РЄ і цим спровокує кризу інституції.
За словами Ягланда, в Раді Європи також побоюються, що вихід Москви завдасть сильного удару по захисті прав людини в самій РФ.
«Це було б дуже-дуже погано, якщо б Росія пішла, — цитує Ягланда видання «FT», — Конвенція та Європейський суд з прав людини є дуже важливими для громадян Росії… Це буде також крок назад для Європи, оскільки ми отримаємо Європу без Росії».
Таким чином, уявлення про те, що всі на Заході сплять і бачать Росію в руїнах, а Україну у квітах – величезний міф. Я уже і раніше говорив, що реальний рівень підтримки Києва у низці європейських країн не такий уже й високий. Адже політика політикою, але є очевидні бізнес-інтереси, які міцніше за будь-яку ідеологію та демократичні цінності зв’язують Брюссель з Москвою.
Нагадаю, що два роки тому ПАРЄ ухвалила резолюцію 2034 (2015), обмеживши повноваження делегації РФ у ПАРЄ через анексію Криму та конфлікт на Донбасі.
Це був перший міжнародний орган, який зважився на такий крок. Нині кремлівські очільники активно лобіюють питання щодо зняття санкцій і, відповідно, — повернення за стіл переговорів.
Цікаво, що влітку РФ припинила платежі до бюджету РЄ, поставивши під загрозу функціонування її органів.
Нагадаю, хто забув, що саме Росія сплачує найбільші внески. Йдеться про десятки мільйонів євро. Адже тут береться до уваги пропорційність за територією та кількістю населення.
Так що для Ради Європи втрата такого донора буде відчутним ударом. Доведеться зменшувати видатки на кадри та програми або ж підвищувати членські внески для інших членів РЄ. Йдеться про повну реструктуризацію організації.
У Кремлі відповіли, що рішення про те, сплачувати чи ні членські внески, залежатиме від того, чи братиме російська делегація повноцінну участь у роботі ПАРЄ.
І додали, що не визнають нового Європейського комісара з прав людини, який буде обраний у січні, якщо Росія не матиме права голосу.
Вочевидь, в цьому контексті і прозвучали слова Генсека, який попередив, що відмова РФ платити внески до бюджету або відмова від виконання рішень ЄСПЛ може призвести до того, що вона вийде з організації або з власної волі, або з ініціативи інших держав.
Треба розуміти, що повернення Росії до ПАРЄ має дві площини – технічну (процедурну) та політичну.
Щодо процедури, то відповідно до статті 6 Правил процедур ПАРЄ, Асамблея на першій черговій сесії (у 2018-му проходитиме з 22 по 26 січня) ратифікує повноваження членів та заступників членів, надіслані національними делегаціями. По суті, це формальна процедура, яка відбувається на початку сесії кожного року.
У січні 2015-го ПАРЄ ухвалила резолюцію №2034, в якій обмежила членів російської делегації у правах, а саме: їх позбавили права бути доповідачем, членом ad-hoc комітетів, місій зі спостереження за виборами, а також представляти Асамблею в органах Ради Європи в інших інституція та організаціях.
У 2016 році формально РФ не направила повноваження, тобто сама уже вирішила не брати участь в роботі органів ПАРЄ.
У 2017-му повторилась аналогічна процедура. Сьогодні вся ця дискусія має відверто політичний характер. Все залежатиме від того, чи досягнуть сторони політичної домовленості. Зокрема, чи погодиться Асамблея повернути низку прав російській делегації без виконання вимог резолюції 2034.
Ба, більше, багато хто переконаний, що Росія взагалі піде з РЄ, якщо не виб’є для себе потрібні умови, адже її делегація не може нині функціонувати в тому об’ємі, в якому б хотіла. Так що перемовини тривають.
При цьому варто розуміти дуже принципову річ: якщо ПАРЄ піде на поступки Росії – це означатиме нівеляцію попередньо ухвалених рішень.
Тому й утворилась така ситуація, що Росія бажає вернутись в ПАРЄ на своїх умовах (не бути обмеженою в правах, тобто не виконувати вимоги резолюції), а ПАРЄ не може зректись ухваленого нею ж рішення через ймовірну самодискредитацію.
Незалежно від того, залишиться ПАРЄ з Росією чи без неї, Україні варто вже зараз думати, яким чином відстоювати принципові для нас позиції.
Адже на тлі доволі нестабільної міжнародної ситуації дивно прозвучала нещодавня заява голови української делегації в ПАРЄ Володимира Ар’єва.
На його думку, якщо російська делегація повернеться до ПАРЄ, то Україні там не буде чого робити. Оце так несподіваний «дипломатичний хід»!
Подібні заяви далекі від конструктиву. Вони швидше нагадують позу ображеної дитини.
Крім того, Ар’єв, як голова української делегації, не має права озвучувати позицію, яка не узгоджена, принаймні, з МЗС. Адже це сприймається не як його особиста думка, а як позиція загалом української делегації. Хоча це не так. Подібний непрофесіоналізм дискредитує нас на міжнародній арені. Не може так бути, щоб голова делегації говорив одне, МЗС — інше, а АП — третє. Всі дії мають бути синхронними.
Варто також зауважити, що навіть всередині української делегації немає єдності з низки питань, які є на порядку денному в ПАРЄ. В більшості випадків позиції членів делегації розходяться. І в цьому наша очевидна слабкість. В очах європейців українська делегація не є консолідованою. І про це варто говорити.
Переконаний, що Україна має залишатись в ПАРЄ за будь-яких обставин, навіть якщо Росія туди і повернеться. Адже це – платформа для діалогу, для відстоювання своїх інтересів, донесення до відома міжнародної спільноти ключових меседжів.
Якщо хочемо, щоб Європа допомогла нам протистояти Росії, треба хоча б спробувати поводитись так, як європейці, – відстоювати інтереси своєї країни, а не розкидатись емоційними заявами та гратись у конспірологію.