Вугільні підприємства чекає сумне майбутнє.
У 2018 році перед владою України буде стояти два першочергових завдання – розпочати реформу ринку електроенергії та терміново вирішити питання залежності від імпорту вугілля марки антрацит. І якщо реформа є питанням довготривалим та стратегічним, то імпорт вугілля є питанням оперативним, яке потребує негайного «рецепту», оскільки вугільна залежність від ПАР, США чи Росії негативно впливає на енергетичний баланс енергогенеруючих компаній.
Протягом 2017 року уряд неодноразово стикався «лоб в лоб» із проблемою дефіциту антрациту після блокади поставок вугілля із Донбасу. Ситуацію ускладнювало й те, що компанії «Центренерго», «ДТЕК» та інші менші учасники ринку викуповують на світових ринках «залишки» вугілля антрациту. А довгострокові вугільні контракти щодо поставок імпортного антрациту можна було би укладати лише за наявності діючого ринку вугілля, який лише формується у країні.
Так, у квітні 2017 року віце-прем’єр-міністр України Володимир Кістіон вперше озвучив можливість встановлення пріоритетності роботи ТЕС на газовому вугіллі. Це було пов’язано із втратою антрацитових шахт на Донбасі і необхідністю забезпечити максимальне розвантаження антрацитових ТЕС.
Міністр енергетики Ігор Насалик також висловлювався про пріоритет газової групи вугілля. Його прогноз полягає у тому, що до 2019 року Україна має відмовитися від використання антрациту для виробництва електроенергії за рахунок переведення блоків ТЕС з антрациту на газове вугілля, що видобувається в Україні.
Восени минулого року Рада оптового ринку електроенергії розглядала питання закріплення пріоритету блоків ТЕС, що працюють на газовому групі вугілля перед блоками, які використовують антрацит. Відповідний проект змін до правил ОРЕ був затверджений радою ринку.
У минулому році державна компанія «Центренерго» та ДТЕК Рината Ахметова заклали фундамент для зменшення імпорту вугілля. Обидві компанії почали відмовлятися від антрациту та перевели по два блоки на газову групу вугілля. У вересні на газове вугілля перейшли 2 і 5 блоки Зміївської ТЕС «Центренерго» — кожний по 200 МВт. У жовтні та грудні до системи підключилися 7 і 8 блоки «ДТЕК Придніпровська ТЕС» — кожний по 150 МВт. «Центренерго» планує перевести також 1 і 6 антрацитові блоків Зміївської ТЕС на газову групу вугілля, ведуться роботи на 4 блоці Трипільської ТЕС. ДТЕК модернізує 9 і 10 блоки Придніпровської ТЕС та завершить переведення Миронівської ТЕС.
Водночас, не всі компанії підтримують як заяви влади, так і вже реалізовані кроки учасників ринку щодо зменшення залежності від імпортного вугілля та, особливо, від російського імпортного антрациту. Серед теплових електростанцій окрему позицію займає «Донбасенерго», яку пов’язують із оточенням колишнього президента Януковича та його старшого сина Олександра. «Донбасенерго» є одним із найбільших імпортерів російського вугілля і за підсумками року, за попередніми даними, привезли більше 1 млн. т антрациту.
У певний час дійшло навіть до того, що СБУ підозрювала одного із російських постачальників антрациту для «Донбасенерго» (компанія «Южтранс») у діях, які могли нашкодити Україні. І Міністерство економіки запроваджувало санкції проти компанії.
Також «Донбасенерго» влаштовує те, що тарифи для антрацитових станцій вищі, ніж для станцій, які використовують газове вугілля. Цілком логічно, що в такій ситуації переводити блоки для «Донбасенерго» буде недоцільно і невигідно. Адже тариф для «Донбасенерго», яке використовує антрацит, становить 1657,52 грн за 1 МВт-год (без ПДВ). Тариф для «ДТЕК Західенерго» (без Ладижинської ТЕС), які використовують газове вугілля, становить 1422,86 грн за 1 МВт-год (без ПДВ).
В окремі періоди тариф для «Донбасенерго» досягав фантастичного розміру – 79,17 грн/кВт-год (травень 2017 р.), що майже у 40 разів перевищувало середній тариф на електроенергію для ТЕС. Згідно з постановою НКРЕКП середній тариф ТЕС у травні 2017 р. складав 1,95 грн / кВт-год. Причиною такої ситуації була зупинка антрацитових блоків і отримання коштів лише за готовність включитися в роботу енергосистеми.
Іншою причиною, яка не надихає «Донбасенерго» переводити свої блоки на газову групу вугілля є пасивне ставлення до необхідності нарощувати видобуток вугілля в Україні. А в нашій державі залишилися лише запаси газового вугілля. Відповідно лише розвиток власних шахт і збільшення видобутку дасть можливість мінімізувати імпорт антрациту та перейти на власну газову групу вугілля.
Якщо компанія «Донбасенерго» перегляне своє ставлення до проблеми залежності України від імпорту вугілля та не буде гальмувати процес переходу на газову групу вугілля, то в країні залишиться лише одна невелика проблемна «точка» – це група теплоелектроцентралей («Укртеплоенерго»), які також спалюють антрацит. Але технологічно ТЕЦ складно перейти на газову групу вугілля у найближчому майбутньому. Тому наразі у питанні скорочення імпорту вугілля пасуть задніх у компаніях «Донбасенерго» і «Укртеплоенерго».
Відповідно, перехід блоків на газове вугілля та визначення газового вугілля як пріоритетного для ТЕС – дало би перспективу для вугільної галузі України. І якщо на рівні держави таке рішення не буде ухвалено, то це приведе до подальшого росту імпорту вугілля, але вже не лише антрациту, а й газового вугілля. І тоді прогноз НКРЕКП, що імпорт вугілля у 2018 р. буде становити 4,2 млн. т може виявитися хибним. У кращому випадку імпорт становитиме 5-6 млн. т, у песимістичному – 7-8 млн. т.
Про вугільні підприємства, шахти, шахтарів – можна навіть і не згадувати. Їх чекає сумне майбутнє, звільнення або скорочення заробітної платні. Тому влада має визначати напрям, яким буде рухатися вугільна галузь – або подальша залежність, або розвиток власних ресурсів вугілля.