Вони не є істиною в останній інстанції.
Отже, кілька рис сучасної України, від глобальних – до простіших:
— Українське суспільство є консервативним та патріархальним.
— Щонайменше половина наших співгромадян ніколи не полишала межі регіону, де вони народилися та здобули освіту.
— Погані комунікації у нас не лише між населеними пунктами, але і між владою та громадянами.
— Століттями для українців головним соціальним ліфтом було служіння Габсбургам або Романовим.
— Тривала відсутність державності або відмінності між різними регіонами країни – далеко не виключно український випадок, не прокляття, а історичний факт.
— Ми відстаємо у політичному розвитку на 50-70 років від США та країн Західної Європи, на 15-20 років – від центральноєвропейських сусідів, за роки незалежності це відставання не зменшилося.
— Віра у «доброго дядька» та запит на популізм є вагомими складовими українського національного характеру.
— Українці мало читають та не приділяють належної уваги власному розвитку, влада не зацікавлена у освічених та критично мислячих громадянах.
— Національні інтереси України за роки незалежності не сформульовані на доступному та адекватному для сприйняття мільйонів рівні.
— Час для проведення непопулярних перетворень з мінімальними проблемами для суспільства втрачений ще на початку 2000-х.
— Без системних змін в економіці та сприйнятті оточуючого світу ми швидко станемо аутсайдером Європи попри численні заяви про «унікальний потенціал».
— Ідеали Майдану зрадили багато з тих, хто спекуляцією на них забезпечив собі стрімку політичну кар’єру.
— Факт продажу власного голосу на останніх виборах не заважає тисячам наших співгромадян критикувати «не таку» владу.
— Рудименти радянського ладу засіли у нашій свідомості не менше за пам’ять про Голодомор.
— Мільйони українців живуть у парадигмі «великої Перемоги» радянської пропаганди, і «наші» для них далеко не завжди із тризубами.
— Українці погано вміють «голосувати» гаманцем, пультом ТБ або в інший звичний для багатьох європейців спосіб.
— Переважна більшість українських політиків не думає про своє майбутнє після завершення депутатських чи міністерських повноважень.
— Виголошувати політичні гасла в нашій державі набагато легше, ніж змінити Житловий кодекс, який залишився у спадок від УРСР.
— Для повернення додому українських полонених потрібно віддавати на той бік цінних для Росії «кадрів».
— Амністія для переважної більшості учасників НВФ – нормальна практика в пошуках примирення.
— Мільйони людей по той бік лінії розмежування мають такі самі паспорти громадян України як ті, хто живе на підконтрольній території.
— Повернути Донбас та Крим без формулювання національних інтересів неможливо, наразі ця стратегія відсутня.
— Від вступу до НАТО та ЄС Україну відділяє понад 10 років, точної дати не знає ніхто.
— Вітчизняний сегмент соціальних мереж легко піддається впливу.
— Український сегмент facebook далеко не повною мірою відображає суспільні настрої.
— Нам потрібне не «диво», а роки важкої праці, щоб змінити ситуацію на краще.