Телеканал «відхрестився» від Медведчука.
Роксана Руно, яка не лише вела програму «Зіткнення», а й очолювала інформаційні проекти, заявила наступне:
«Тема «заложников спасли благодаря Медведчуку», а спикер по ней сам Медведчук мне не подходит. Ни мне ни каналу. Я НЕ буду приглашать его в студию, выводить его звонком или «спускать» ведущим (которые и не подозревали о таком возможном счастье, как и многом другом))
Да, это позиция, как меня попросили уточнить в ответ, и разговор при свидетелях.
Я не принимаю от руководства такие настоятельные просьбы.
В условия «отсутствия» таких пожеланий в департаменте было вложено много усилий, это одно из условий моего прихода. Это важно».
Цю заяву пані Руно зробила 17 січня. Але раніше, 9 січня, генпродюсер телеканалу Наташа Влащенко у своєму ФБ написала ось про що:
«Друзья мои, хотела бы с вами поговорить вот на какую тему
Демократия, свобода слова предполагают жесткий, честный разговор как с друзьями, так и с врагами
Исключения – государственные преступники, вина которых доказана. Хотя Усама бен Ладен давал интервью известным телеканалам и титулованным журналистам. В мире к этому относятся следующим образом: если человек ньюзмейкер (с любым знаком) – то он может и должен появится в СМИ. Ибо их задача – информировать своих граждан
Итак, мой вопрос в следующем: кто, с вашей точки зрения, НЕ может быть показан на украинском ТВ и почему?»
Я не можу стверджувати, що питання генпродюсера було таким собі зондуванням грунту «під Медведчука»: наскільки аудиторія готова побачити цього персонажа в ефірі. Але, схоже, що генпродюсерка «намацувала» межу можливого, за якою почнеться відверте несприйняття й відторгнення вже напрацьованої аудиторії. Чи означає це, що якісь ідеї й розмови про появу доволі контроверсійних особистостей мали місце?
Після заяви Роксани Руно знавці одразу звернули увагу на те, що, мовляв, Віктор Медведчук – особа непублічна. Його й раніше витягнути на ефір було проблематично. Він був не надто публічним й за часів Кучми. Такий собі «сірий кардинал». З\’являвся в ефірі. Але – не часто й в перевірених проектах.
Але ось що кинулося у вічі в останні дні. Політолог Михайло Басараб описав дивний епізод:
«Кілька днів тому я зробив допис про загрозливе зростання присутності і впливу Медведчука. Наголосив на тому, що у такій ситуації персонально винен Порошенко. Також пояснив, чому саме це небезепечно для чинного.
Пропагандисти Медведчука використали частину мого допису, у якій йдеться про зростання його впливу і політичної ваги. Додали щось від себе і випустили «джинсову» новину про те, що політолог Басараб бачить чудові політичні перспективи для Медведчука.
Розмістили це на кількох «зливайках». Це, до речі, вже другий такий випадок».
Думаю, що ці маніпуляції можуть свідчити про активізацію піар-служб Медведчука, які, несподівано, почали турбуватись стосовно його іміджу.
І як тут не згадати слова кума Медведчука – президента РФ Владіміра Путіна. Який раніше назвав його… українським націоналістом. Ніби познущався з справжніх українських націоналістів й подав сигнал своїм прибічникам в Україні – мовляв, маємо достойну кандидатуру. Готуйтеся до виборів.
І це зовсім не означає, що Медведчука можуть готувати в якості альтернативи Порошенку. (Хоча й цього виключати не можна. Мовляв, вам не подобається діючий Президент? Так у нас є ще «кращий»). А ось сигнал для активізації підконтрольних Віктору Медведчуку організацій та симпатиків напередодні виборчого сезону 2019 – цілком очевидний. Який передбачає інформаційну активізацію «сірого кардинала». За такого сценарію «пілотна» поява Віктора Медведчука в українському ефірі була лише справою часу.
Чи буде втягнуто телеканал «ZIK» (або, точніше, окремі його ефірні сегменти) у якийсь сумнівний політичний проект напередодні парламентських й президентських виборів? Та ще зважаючи на те, що власник телеканалу Петро Димінський переживає не найкращі у своєму житті часи. Утримання телеканалу – справа недешева. На жаль, телеканали в Україні, здебільшого, збиткові з точки зору фінансів (а не політичних впливів). Рекламний ринок невеличкий і його не вистачає навіть «монстрам». Тим, хто цей ринок традиційно й контролює.
Футбольний клуб «Карпати» також важко віднести до прибуткового бізнесу. Тож спокуси «здати» канал в оренду, напевно, існують. Але подібна угода (якби така неприємність раптом сталась), може бути смертельною. Мені, як глядачу цього телеканалу, залишається сподіватись, що залаштункової зради не станеться. Та й відомі журналісти, які працюють на каналі, не допустять такого кульбіту. Думаю, й власник це розуміє. Але факт останнього демаршу примушує не лише напружитись, а й уважніше стежити за тим, що відбуватиметься в ефірі телеканалу «ZIK».