Не покарані сотні працівників міліції.
Цими днями ми відзначаємо чергову річницю розстрілів на Майдані. Мабуть, кожен пам`ятає ті жахливі кадри, на яких декілька правоохоронців ногами забивали лежачого на землі хлопця. Це було на початку Євромайдану, я запам`ятав ту картинку на все життя. Пройшло майже чотири роки, а ми досі не встановили винних, безкарними досі залишаються сотні працівників міліції, внутрішніх військ та бійців Беркуту, які брали участь у розстрілах та жорстокому побитті на мирних акціях в ті дні.
Однією з причин безкарності залишається неможливість встановити осіб злочинців. У розпорядженні слідства є сотні записів побиття та розстрілів. Але формально, аби пред’явити обвинувачення конкретним особам, цього недостатньо. Потрібні прізвища та імена цих осіб. Однак, на той час майже весь особовий склад правоохоронних органів діяв в масках, або з опущеними тонованими забралами, тому ідентифікувати злочинців можливості немає.
І хоча за три роки поліція багато в чому змінилась, проблема ідентифікації правоохоронців досі існує. Номери на жетонах поліцейських не читабельні, особливо в темну пору доби. Нажаль, закон не визначив місце закріплення жетона. На практиці непоодинокі випадки, коли жетони кріпляться на поясі. Тому прочитати інформацію на жетоні громадянину під час масових акцій майже неможливо. Навіть якщо вам вдалося записати номер на жетоні або на шоломі, дізнатись, кому належить відповідний номер майже неможливо — нажаль система досі керується круговою порукою і відповідну інформацію від вас просто приховають.
Я впевнений, що поліцейський або співробітник Національної гвардії, який знає, що його особу просто ідентифікувати, підсвідомо буде менш схильний до порушення закону і прояву жорстокості. Анонімність призводить до безкарності.
Саме тому ми зареєстрували у Верховній Раді законопроект щодо ідентифікації працівників Національної поліції та військовослужбовців Національної гвардії, які часто виконують завдання, що стосуються охорони громадського порядку на мирних акціях протесту пліч-о-пліч з поліцейськими.
Що ми пропонуємо?
По-перше, встановити чіткі вимоги щодо розпізнання інформації на жетоні поліцейського та закріплення його в області грудей. Індивідуальний номер правоохоронців має читатися як на відстані, так і в темний час доби. Наприклад, якщо зараз ви сфотографуєте жетон під кутом або в темну пору доби, інформацію прочитати буде майже неможливо.
По-друге, ми пропонуємо Уряду створити єдину базу даних індивідуальних номерів поліцейських та співробітників Національної гвардії. Індивідуальні номери мають присвоюватися працівникам цих органів довічно, аби уникнути їх дублювання у разі звільнення або поновлення людини на службі в правоохоронних органах. Ми можемо сперечатися з приводу ступеня відкритості такої бази даних, але вона має бути створена.
По-третє, індивідуальний номер має бути не лише на жетоні, а й на усіх засобах індивідуального захисту правоохоронців: на шоломі, а також нанесений на нашивку, яка кріпитиметься до бронижилету.
За порушення правил ідентифікації поліцейськими та працівниками Національної гвардії має бути введена персональна дисциплінарна відповідальність відповідно до кожного правоохоронця.
І дуже важливо, щоб така система буда введена законом, а не наказом Міністра або рішенням керівника правоохоронних органів. Ми не знаємо, хто завтра буде призначений на ці посади. Накази відкликаються за лічені хвилини, закон скасувати набагато важче. Якби така система ідентифікації була запроваджена до 2013 року, багатьом правоохоронцям минулого режиму було б неможливо уникнути покарання, адже тисячі фото та сотні годин відео були б безцінним доказом їх злочинів.
І останнє. Я далекий від того, аби заздалегідь записати у злочинці усіх працівників правоохоронних органів. Адже це не так. Серед них є велика кількість чесних та порядних людей, які сумлінно виконують свою роботу. Цей закон захищатиме не лише громадян та їх права, а й репутацію самих правоохоронних органів. Справа в тому, що за останні два роки в країні з’явились численні парамілітарні організації та кишенькові армії керівників місцевої влади. Зовнішньо вони одягнені так само як і працівники поліції та Національної гвардії. Прикладом можуть бути так звані муніципальні охоронці у Одесі та Дніпрі. Порушуючи права громадян та застосовуючи до них силу та спецзасоби вони дискредитують правоохоронну систему та покладають всю відповідальність на Національну поліцію або Національну гвардію.
Втім, давайте будемо відвертими — ми не знаємо як поведе себе система у майбутньому. Досвід минулого доводить, що в критичні часи система може вивести проти людей не лише чесних та правильних працівників Національної поліції та Національної гвардії. І так само як і правоохоронні органи мають можливість безперешкодно встановлювати особу будь-якого громадянина, ми маємо право знати тих, хто захищає порядок на вулицях і вразі порушення наших прав, встановлювати особи можливих злочинців.