Судова реформа просувається вперед невблаганно.
Все ближче і ближче реформа адвокатури. Змінювати закон про адвокатуру вкрай потрібно вже хоча б тому, що відповідно до чинного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура забезпечує надання на професійній основі правової допомоги.
Однак відповідно до чинної редакції Конституції України, адвокатура діє в Україні для надання професійної правничої допомоги.
Про наслідки цієї гри в слова я у свій час попереджав, але сталося те, що сталося, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні їй відповідати, а тому законодаство про адвокатуру має бути змінене у будь-якому разі.
Не забуватимемо і про встановлену чинною редакцією Конституції так звану «адвокатську монополію» на судове представництво. Право здійснювати представництво іншо особи в суді Конституція дає виключно адвокатам, що створило серйозні проблеми юрисконсультам, особливо тим, що працюють у державних органах та установах.
Про це я теж свого часу писав.
Так чи інакше, спричинену конституційною реформою «проблему юрисконсультів» теж треба якось вирішувати, а жодне вирішення без внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є можливим.
Крім проблем, спричинених реформою Конституції, адвокатура потерпає від наслідків реформи власне адвокатури 2012 року.
Тоді адвокатів силою закону об\’єднали у єдину професійну організацію – Національну асоціацію адвокатів України (НААУ).
Об\’єднання було примусовим, оскільки за попередні десятки років адвокати не виявляли жодного бажання добровільно об\’єднуватися, а тим більше утримувати бюрократичний апарат професійної організації.
Буквально з моменту свого створення Національна асоціація адвокатів України, а точніше її кошти і повноваження стала справжнісіньким яблуком розбрату і об\’єктом жорсткої бортьби.
Боротися є за що. Десятки тисяч адвокатів тепер зобов\’язані сплачувати своїй професійній асоціації щорічний внесок. У 2018 році його розмір – 1762 гривні.
Бажаючі стати адвокатами мають платити за кваліфікаційний іспит і стажування.
Участь у заходах з підвищеня кваліфікації (а підвищення кваліфіцації тепер обов\’язкове) теж часто небезкоштовна.
Словом, гроші є. Але справа не тільки у фінансах.
Відповідно до Конституції, з\’їзд адвокатів України обирає двох членів Вищої ради правосуддя. Стільки ж, скільки призначає Президент.
То чи варто дивуватися тому, що адвокатські з\’їзди преса називає «скандальними», а сnоличне адвокатське самоврядування вже не перший рік лихоманить?
І хоч діячі адвокатського самоврядування розхвалюють свої здобутки не шкодуючи епітетів, у суспільстві формується упевненість у необхідності те самоврядування добряче перезавантажити.
І перезавантаження не за горами.
16 лютого 2018 року Рада з питань судової реформи закінчила обговорення законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Що далі?
Опитування членів Ради щодо можливості затвердження законопроекту в цілому та спрямування Президентові України.
Що нас чекає у випадку, якщо законопроект стане законом?
Само собою, слова «правова допомога» у всіх відмінках буде замінено словами «професійна правнича допомога» у відповідному відмінку.
Щоб було як у Конституції.
Буде удосконалено норми, що регулюють гарантії адвокатської діяльності, професійні права, обов’язки і відповідальність адвокатів.
Серйозних змін зазнає порядок допуску у професію.
Достатньо сказати, що відповідно до законопроекту до стажу роботи у галузі права зараховуватиметься лише робота у якості стажера адвоката та (або) на посаді судді, прокурора.
Для набуття статусу адвоката потрібно буде мати не менше двох років такого стажу після здобуття вищої юридичної освіти.
Законопроект пропонує вирішення вищезгаданої «проблеми юрисконсультів» через отримання ними статусу адвоката.
Відповідно до законопроекту, адвокат може працювати за трудовим договором з особою, що не є адвокатським бюро чи об\’єднанням. Така робота не вважатиметься адвокатською діяльністю. Більше того, адвокат, що працює за наймом не в адвокатському бюро чи об\’єднанні на час дії такого трудового договору позбавляється права на здійснення власне адвокатської діяльності.
В той же час такий працівник зберігає статус адвоката отримує можливість представляти свого роботодавця в суді.
Аналогічне регулювання законопроект передбачає для державних службовців. Відповідно до законопроекту, адвокат, який працює в органі державної влади, іншому державному органі або в органі місцевого самоврядування, зберігає статус адвоката, може надавати правничу допомогу органу, в якому він працює, представляти цей орган у суді.
Таким чином, аби мати можливість і надалі представляти своїх роботодавців у суді, українські юрисконсульти повинні будуть отримати статус адвоката, зупинити адвокатську діяльність і працювати як раніше.
Законопроект передбачає, що протягом чотирьох років певні особи матимуть можливість стати адвокатами у спрощеному порядку шляхом складання письмового анонімного тестування без проходження стажування та роботи на посаді помічника адвоката (стажера).
Таку можливість отримають ті, хто має вищу юридичну освіту ступеня магістра (або прирівняну до неї), володіє державною мовою та має не менше ніж три роки стажу роботи на посаді:
1) юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу, іншій аналогічній посаді в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності;
2) слідчого, нотаріуса;
3) помічника судді, помічника нотаріуса;
4) педагогічного або науково-педагогічного працівника, який здійснює навчання, виховання та професійну підготовку у вищих навчальних закладах або вищих навчальних закладах післядипломної освіти;
5) наукового працівника, який здійснює наукову діяльність у науковій або науково-дослідній установі.
Фактично повне перезавантаження готує законопроект адвокатському самоврядуванню.
Систему органів адвокатського самоврядування України складатимуть національні та регіональні органи адвокатського самоврядування.
Національними органами адвокатського самоврядування є:
1) з\’їзд адвокатів України;
2) Рада адвокатів України;
3) Вища кваліфікаційна комісія адвокатури;
4) Вища дисциплінарна комісія адвокатури;
5) Вища ревізійна комісія адвокатури.
Регіональними органами адвокатського самоврядування є:
1) конференції адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
2) ради адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
3) кваліфікаційні комісії адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
4) дисциплінарні комісії адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
5) ревізійні комісії адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя).
Національні та регіональні органи адвокатського самоврядування не матимуть статусу юридичної особи та діятимуть у рамках Національної асоціації адвокатів України і регіональної палати адвокатів відповідно.
А от нинішні Ради адвокатів регіону та кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури відповідно до законопроекту підлягатимуть ліквідації з наступною передачею їх майна відповідним регіональним палатам адвокатів.
Отже, адвокатуру чекають серйозні зміни.
І більшість з очікуваних змін явно на краще.