Публічна брутальна лайка ілюструє стан справ в системі держуправління.
Дуже прикро, що у Геннадія Москаля не вистачили мужності вибачитися за подібні «фокуси». Схоже, вийти з образу «чесного мента», який наводить порядок на Закарпатті, у нього не виходить. Не менш прикро, що безпосереднє керівництво голови Закарпатської ОДА та члени Закарпатської облради наче місцевого коньяку в роти набрали: засудження у фейсбуці чи стрічці новин не рахуються.
Можна багато говорити про те, що в країні війна, що влада псує людей. Але є об’єктивні факти: в Україні немає ефективних державних службовців, і ця проблема з’явилася не після Революції Гідності. Давайте пригадаємо, як у 2005 році після перемоги Помаранчевої Революції було звільнено 15-17 тисяч державних чиновників. Цю цифру можна вважати базовою, адже не думаю, що після приходу Януковича до влади чи його втечі втрати державного апарату були суттєво меншими. Тобто кожні кілька років державний апарат управління зазнавав втрат: «чужих» заміняли «своїми» аби намагатися забезпечити адміністративний ресурс. Проте розраховувати на нього зараз, в умовах зростаючої зневіри громадян в інституціях влади навряд чи варто.
Можна констатувати, що система державної служби на сьогоднішній момент перебуває в очікуванні результатів президентських та парламентських виборів, запланованих на наступний рік. Закон «Про державну службу» відкореговано, і президент та уряд можуть більш інтенсивно впливати на призначення голів РДА та ОДА, проте навряд чи спроможні змінити клімат всередині держслужби, який спирається на засади політичної доцільності. Матюки Москаля на цьому тлі, як не цинічно це звучить, далеко не найбільша проблема.