Захарченко і Пасічник підписали договір про перерозподіл фінансових потоків.
Днями було оприлюднено інформацію про те, що ватажок бойовиків «ДНР» Олександр Захарченко й колишній полковник СБУ Леонід Пасічник, який за сумісництвом є тимчасово виконувачем обов\’язків «глави ЛНР», підписали протокол про наміри створити «єдиний митний простір». «Протоколом» передбачено більш «тісну економічну співпрацю» між «республіками».
Захарченко вже встиг заявити, що після підписання «протоколу» у «республік» усе буде спільним. Тобто його, Захарченка. «Сьогодні настав день, коли ми говоримо, що кордон у нас має бути спільним, ворог у нас один, майбутнє у нас одне», – сказав він.
Зі свого боку «глава уряду ЛНР» Сергій Козлов дав доручення своїм підлеглим «підготувати перелік перспективних проектів для підприємств промислового комплексу ЛНР і ДНР, узгодити їх із донецькими колегами». За словами Козлова, найближчим часом буде презентовано так звану дорожню карту, яку мають погодити з «урядом братньої ДНР».
Утім, так званий митний союз між «ДНР» і «ЛНР» – це спроба ватажка бойовиків «ЛНР» Пасічника припинити повзуче захоплення псевдореспубліки Захарченком. Між так званими республіками давно тривають торгові війни, і вони не припиняться.
Варто зауважити, що Захарченко і Пасічник підписали лише протокол про наміри. Це не більше, ніж спроба показати Україні, що між ними ніби немає конфлікту. Гра на телеглядача. «Протокол про наміри покаже всім нашим противникам – ми єдині і неподільні», – заявив після підписання документів Захарченко.
Показово, що напередодні підписання «історичного» документа між «братніми республіками» українські ЗМІ поширили повідомлення аналітичного відділу громадської ініціативи «Права справа» про боротьбу між ватажками «ЛНР» і «ДНР» за контроль над фінансовими потоками з видобутку і реалізації вугілля, лікеро-горілчаних і тютюнових виробів.
До речі, такі протоколи підписують не вперше. У 2016 році Захарченко і Плотницький підписали рішення про створення єдиної економічної зони. Тоді відбулося підписання самопроголошеними «республіками» меморандуму про співпрацю у рамках так званих міжпарламентських проектів. Але після цього розгорнулися горілчана, тютюнова і залізнична війни.
Варто нагадати, що на початку січня 2016 війна між самопроголошеними «республіками» перейшла з фази холодної в гарячу. У війну спеціальних служб. У районі Горлівки відбулося блокування загону спецпризначення «Трої» армією «ДНР». Фактично йшлося про військовий заколот, який хотіли організувати сили спецслужб «ЛНР» проти Захарченка. Тільки втручання росіян унеможливило повномасштабні бойові дії між двома «республіками».
До речі, ініціатором підписання цьогорічного «митного союзу» між «Д/ЛНР» виступила саме луганська сторона. У «ЛНР» продовжується конфлікт між Пасічником і «міністром внутрішніх справ» Корнетом, який є людиною Захарченка. Пасічник вирішив зіграти на випередження і підписати протокол із Захарченком про ненапад. Нагадаю, 27 грудня 2017 року набула чинності постанова ради міністрів «ДНР» про заборону ввезення підакцизних товарів із території самопроголошеної «ЛНР».
Є ще один важливий момент. Разом із протоколом про «митний союз» підписано договір про співпрацю між залізницями «республік». Між «ДНР» і «ЛНР» – залізнична війна. Свого часу була спроба вивести з підпорядкування Донецька так звану луганську дирекцію залізниці. Плотницький хотів замкнути на собі фінансові потоки, які йдуть від перевезень. Через це в Дебальцевому за наказом Захарченка відбулося блокування відвантаження вугілля з території «ЛНР». А вугілля – це основна стаття доходів обох псевдореспублік. Показовим моментом було також те, що донецька сторона не дозволила тоді відновити ділянку залізниці, яку було зруйновано під час бойових дій. «ЛНР» почала ремонтувати, а «ДНР» заблокувала.
Фактично Захарченко і Пасічник підписали не протокол про створення «митного союзу», а договір про перерозподіл фінансових потоків донецької дирекції залізниці.
Згідно з цим договором, управління Луганською залізницею, яка досі була підпорядкована «радміну ЛНР», переходить Донецьку. Уплив донецьких посилюється. Вуглевидобуток на території «ЛНР» уже частково контролюють донецькі.
Пасічник розуміє своє хитке становище і намагається укріпитися, тому замість «митного союзу» віддає залізницю. Це не співпраця квазіреспублік і ніякі не братерські відносини. Триває повзуче захоплення «ЛНР» Захарченком. Протистояння лише загострюватиметься.