Бліц-сценарії провокують неочікуваний ефект.
Газова війна з Росією, котру навіть дехто й не помітив, а дехто вже заходився проектувати особисту перспективу Коболєва аж до президенства в країні, чи то прем\’єрства, й справді була нетривалою. Але такі бліц-сценарії з реальними загрозами і реальними емоціями раптом провокують зовсім неочікуваний ефект — виявляється дехто почав вже ставити ставки на нові кадрові інтриги.
Питання аж ніяк не в персонах, а в дієвих інститутах. Питання в стабільних відносинах з ЄС в першу чергу, як би там путінферштейнери не старалися. Коли в цю історію включився Президент Порошенко і сам підтримав акцію «Прикрути!» — це всього лише акт солідарності для всіх українців, але коли зараз треба буде переводити цю історію в міжнародний політичний процес, історію з недоговороздатністю Росії, і перестрахуванням від цієї недоговороздатності — тут потрібні комплексні зусилля, лише коли вдасться перекрити всі російські зусилля по Північному потоку, по Турецькому потоку.
Коли Україна й справді перетвориться хоча б на рівні угод в енергетичний хаб, тоді можна й приміряти шапки Мономаха, але зараз, після серйозної перемоги в Стокгольмі вдаритися в портфельні інтриги дуже ризиковано, адже кадрові претензії можуть розірвати всі існуючі баланси і в Раді , і в КМУ.
Якщо комусь і кортить погратися у нові баланси, то для того й існують вибори, а не підкилимні сутички бульдогів…