Балкани можуть стати інструментом геополітичного впливу Росії.
Опублікований Інститутом досліджень міжнародної політики (Foreign Policy Research Institute) звіт про тривожні тенденції у Боснії і Грецеговині дозволяє припускати, що саме на цій невеличкій і багатостраждальній країні Росія готується вчергове довести нерозважливим європейцям, що Москву треба боятися й поважати – і, звичайно, враховувати її інтереси, пише Тарас Жовтенко для Радіо Свобода.
Іншими словами, вчергове «підігріваючи» Балкани і «змушуючи» світ побачити в Росії наддержаву, Путін намагається компенсувати те, чого не зміг домогтися в Україні (перетворивши анексований Крим на «антинатівську військову базу» і дестабілізуючи європейську систему безпеки) і в Сирії (спробувавши втрутитися в незрозумілий для себе конфлікт тільки тому, що там воюють США).
Разом з цим, користуючись нагодою, можна стерти пил з українського варіанту «гібридного» сценарію, продемонструвавши власному електорату чергову «перемогу» над «силами Заходу», які усіма силами намагаються підірвати переможну ходу «русского мира».
Кремль вирішив використати перевірених часом балканських союзників – сербів-сепаратистів з Республіки Сербської, частини федеративної Боснії та Герцеговини. За даними звіту, в цьому державному утворенні повним ходом йде мілітаризація правоохоронних органів, за очевидною активною участю російської сторони.
Офіцерам місцевої поліції та органів безпеки забезпечене проведення посиленої військової підготовки, а також оснащення зброєю з боку РФ. Керівництво Республіки Сербської навіть не намагається приховувати ці факти – чим, зокрема, ще у квітні 2016-го викликало занепокоєння Європейського Парламенту.
Так, до прикладу, останнім часом в Республіка Сербська різко збільшила витрати на придбання зброї, купивши за два останні роки 4 000 автоматичних гвинтівок. Тільки у лютому цього року за офіційними даними вона озброїла свою поліцію 2 500 одиницями такої зброї. За підрахунками, її запаси можуть сягати 5 000 штук – трохи забагато як на звичайну підтримку правопорядку…
Крім офіційної зброї, її «чорний» обіг в Боснії і Герцеговині оцінюється у близько 500 000 одиниць. Це «спадок» від Балканських війн 90-их років.
Влада Республіки Сербської також планує створити «поліцейський тренувальний центр» поблизу своєї столиці, Бані-Луки, де, за інформацією місцевих ЗМІ, російські силовики тренуватимуть своїх сербських «колег».
Враховуючи масову закупівлю зброї, а також те, що «тренувальний центр» буде базуватися на колишній армійській базі з повністю відновленою інфраструктурою, його швидко й без проблем можна перетворити на чималий військовий підрозділ.
Паралельно з мілітаризацією Республіки Сербської, Кремль активно інспірує створення та зміцнення формальних та неформальних націоналістичних груп у Боснії. Як пишуть автори звіту, Москва почала активні дії в цьому напрямку ще у 2012 році.
З-поміж найбільш активних — відзначають «Ветеранів Республіки Сербської» а також організацію «Сербська честь», 40 000 членів якої мають свою військову уніформу і тренувальні полігони, а також регулярно їздять групами до Росії в рамках «культурного обміну».
Усі ці групи, яких на сьогодні налічується щонайменше 78, мають дві спільні риси – відвертий, войовничий просербський націоналізм та неприкриту проросійську спрямованість. При чому багато з них мають свої «представництва» в інших державах регіону.
Президент Республіки Сербської Мілорад Додік давно і щиро товаришує з Володимиром Путіним, активно готуючи локальний політичний ґрунт трансляцією ключових тез російської пропаганди: про Боснію і Герцеговину як «державу, що не відбулася» (failed state); про ЄС як організацію, яка уже «відживає своє»; про те, що тільки Москва є єдиним і вірним другом країн регіону.
Саме це, очевидно, він обговорював з Путіним під час свого візиту до Москви у вересні 2016-го.
У жовтні цього року у Боснії і Герцеговині відбуватимуться вибори, тому очевидним є бажання тандему «РС/РФ» створити для себе зручний плацдарм, сепаратистам – для забезпечення максимально вигідного для себе результату (або, в разі невдачі, нейтралізації «небажаних» результатів волевиявлення), росіянам – для прямого втручання у внутрішні справи суверенної європейської держави, відвертаючи її таким чином від інтеграції до НАТО та ЄС.
Азарт Росії підігрівається вступом до НАТО Чорногорії, сусіда Боснії і Герцеговини, у квітні 2017-го. Крім того, для РФ — це запасний варіант, який Кремль може кинути на стіл як козир у випадку, якщо його притиснуть до стіни санкціями чи іншими «недружніми» діями.
Навіть якщо Кремль не буде розігрувати «боснійську карту» в найближчому майбутньому, він робитиме все, аби демонструвати Європі готовність до політичного й мілітаристського шантажу.
Україні слід пильно стежити за цими процесами – особливо з огляду на те, що сценарій так званої «балканізації» досить серйозно розглядався як варіант довгострокового вирішення ситуації з окупованими територіями Донбасу.
В даному випадку ця ситуація може розглядатися як потенційна модель розвитку подій в Україні – звісно, після проведення аналогічної «балканізації» конфлікту.
Приклад Боснії і Герцеговини показує, що навіть у форматі припинення бойових дій і політичного врегулювання конфлікту, Москва робить все, щоб залишити за собою інструменти політичного та мілітаристського впливу через шантаж відновлення кровопролиття.
І якщо вона здатна це робити на віддаленому півдні Європи, можна не сумніватися, що у сусідній країні їй це також вдасться. Це – абсолютно реальна майбутня загроза, до якої нам слід бути готовими вже сьогодні.