Кращого варіанту подолати фальсифікацію немає.
Уперше з підкупом виборців та виборчими махінаціями на дільницях зіткнувся в далекому 1998 році, коли тільки почались з’являтись перші паростки цієї страшної хвороби. Спершу все було досить цивільно: календарики з портретами кандидатів, ручки, партійна символіка й концерти за участі відомих українських та російських співаків. Найкращим подарунком у той час були Біблії, які виборцям безпосередньо підписували кандидати в депутати.
Виборча кампанія 1998 року характеризувалась приходом перших великих олігархічних грошей у політику. Як наслідок, з кожним роком «хвороба» прогресувала, повноцінно проявившись у 2004-2006 роках. Візитною карточкою стали махінації кандидата в президенти Януковича, що призвели до Помаранчевої революції та київські бабусі, які за пакет гречки зі шпротами привели до влади мера Черновецького.
Далі були вибори 2007 року, коли подібні технології масово застосували блок Литвина «МИ» та Партія регіонів. Однак цього разу, окрім роздачі продпайків, людям почали пропонувати по «200 грн» за одне голосування.
На жаль, за ті масові скупки голосів та фальсифікації результатів волевиявлення ніхто з організаторів не поніс жодного покарання. Безкарність породжує вседозволеність та зростання ЗЛА. Кожна наступна кампанія ставала все бруднішою і дорожчою, перетворивши вибори на змагання продпайками, а не боротьбу між ідеологіями та програмами кандидатів.