Людина у поєдинку з державою – слабший гравець.
Власне, щось робити на думку пана Горбача треба не з усіма адвокатами, а лише з «такими». Але сьогодні «такі» одні, завтра «такі» інші, а антиадвокатський суд, що його хоч і зі «смайликом» пропонує створити шановний політичний аналітик, він до всіх зможе дотягнутися.
Мушу перш за все зауважити, що варто панові політичному аналітику опинитися, крий Боже, під судом чи слідством (а зарікатися від цього, як вчить народна мудрість, не слід), його оцінки поведінки захисників, включно з відводами і затягуванням процесу, зміняться кардинально. Перевірено неодноразово.
Як передбачено Конституцією, основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та рівність всіх учасників процесу перед законом і судом.
Однак у процесі кримінальному громадянин мусить змагатися з державою, від імені якої публічне обвинувачення підтримується прокурором.
Зрозуміло, що одна людина (хай колись вона була сильним світу цього) і державна машина мають різні «вагові категорії».
Людина у поєдинку з державою за визначенням слабший гравець.
І щоб забезпечити конституційну рівність учасників процесу (точніше, хоч якось компенсувати очевидну нерівність) підозрюваному чи підсудному надається такий собі гандікап, фора. Тобто, певні права і гарантії.
Наприклад, славнозвісна презумпція невинуватості. Підозрюваний (підсудний) не повинен доводити свою невинуватість, довести вину має сторона обвинувачення.
Закон навмисне обплутує сторону обвинувачення різними вимогам та формальностями, вимагає, щоб вина доводилася лише допустимими доказами.
Підозрюваний (підсудний) має право на адвоката, захисника його прав. І завданням адвоката є забезпеченя дотримання стороною обвинувачення норм закону. Захисник має домогтися, щоб сторона обвинувачення весь час залишалася у тенетах незручних формальностей (з яких слідчі і прокурори весь час чомусь насмагаються виплутатися).
Тому якщо слідчі, а тим бльше судді, скаржаться на всякі перешкоди з боку адвокаів, це схоже на плач боксера суперважковаговика, побитого колегою найлегшої категорії.
Мені важко зрозуміти, що мав на увазі пан Володимир, коли написав, що «їхні стандарти вони нікому не показують».
Адвокат має діяти у відповідності до закоону та Правил адвокатської етики, які є у відкритому доступі.
Не буду сперечатися з твердженням Володимира Горбача про провал реформи адвокатури.
Зауважу тільки, що суспільство не надто реформою адвокатури переймалося і спокійно спостерігало як адвокатів силою закону об\’єднали у професійну організацію з обов\’язковим членством під керівництво вертикалі самоврядування, якому пан Володимир Горбач так не довіряє.
Суспільство не надто переймається справами адвокатури і тепер, не надто переймається тепер, якщо не сприймати серйозно ідею про створення «антиадвокатського суду».
А пора зацікавитися.