Про логіку і послідовність.
16 травня 2018 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін закликав усіх українців не їхати в Росію на Чемпіонат світу з футболу. Чесно попередив: «Провокації гарантовані, а безпека там ніким не захищена».
Минуло три місяці і той самий Павло Клімкін продовжив думати і висловлюватися з приводу поїздок громадян України в РФ. Вже, щоправда, в значно інших тонах. Він дуже стримано поставився до ідеї припинення пасажирського залізничного сполучення з РФ, закликав подбати про інтереси тих, хто їздить в Росію і багатозначно заявив, що «є політика, і є люди.»
Очевидно, зараз Павло Клімкін впевнений, що провокацій проти громадян України в Росії вже бути не може, а їх безпека гарантована Путіним.
Чим Олегу Сенцову, Павлу Грибу допомагає присутність в Росії українських консулів чи залізничного сполучення?
А, можливо, він просто твердо переконаний, що їздити в Росію для громадян України погано, але український уряд понад усе повинен дбати про можливість для українців наражати себе на проблеми в Росії. Тому що послідовний. І логічний.
А права та інтереси українців — це така субстанція, про яку набагато легше говорити узагальнено. Бо якщо говорити про конкретних українців, наприклад, Олега Сенцова, Павла Гриба і ще з сотню дуже конкретних громадян України, то пояснити, чим їм допомагає присутність в Росії українських консулів чи залізничного сполучення, дуже важко. Але якщо назагал, про мільйони, то звучить краще.
Є люди, а є політика. А є долбодятли.