Саме на злодії і шапка горить.
«Нафтогаз» і Коболев закрутилися як вужі на сковорідці. Причиною танців на розпеченій поверхні став провал команди так званих газових реформаторів щодо спроби підім’яти під себе газовий ринок України, забрати газові мережі у облгазів та сісти на багатомільярдний потік грошей народу України. А також більш серйозний страх, який вселяється у душу (а вона там є?) менеджерів «Нафтогазу» — це страх розплати за свої реформаторські злочини протягом 2014-2018 рр. Боїться Коболев і його «реформатори» двох людей, із яких менше ніж через рік Україна буде вибирати собі нового президента. Мова йде про голову «Опозиційного блоку» Юрія Бойка і голову «Батьківщини» Юлію Тимошенко, які мають найбільше шансів боротися за президенство. І шансів у Коболева домовитися з ними немає аж ніяких.
Хоча, в силу термінової українізації і патріотизації, яку прискореними темпами переживає голова «Нафтогазу» Коболев, краще буде сказати – не на сковорідці, а на пательні. Більше того, на пательні, де кришка блакитного кольору, а сама робоча поверхня – жовтого. Адже із посадою голови «Нафтогазу» Коболев полюбив і кольори прапору України, і українську мову. Чого не зробиш заради премії у 46 млн. доларів. Була би ще премія за китайські юані, то і очі розкосі зробив би )) Патріотичний фактор доповнює загальний портрет сучасного патріота-топ-менеджера-реформатора, який насправді є банальним пристосуванцем і легким рухом руки вишиванку легко змінить на більш зручний політичний одяг.
Ну, якщо із липовим патріотизмом Коболева розібрались, то можна перейти до власне формальної причини невдоволення Коболева. Мова йде про статтю «Ласий шмат» у «Зеркало недели», яка викликала мандраж і невдоволення у керівника «Нафтогазу» (https://dt.ua/energy_market/lasiy-shmat-286333_.html).
І Коболев навіть опустився до рівня образ: «…адже якість матеріалів Дзеркала тижня давно пробила дно і продовжує рухатись в тому ж напрямку». Хоча іще рік тому «Зеркало недели» публікувало по два інтерв’ю на рік із Коболевим, у яких славило його «таланти». Безсумнівно, щедрість Коболева не знала меж. Розповідають навіть історію, коли імениті, знані українські газовики написали статтю у «Зеркало недели», де критикували «Нафтогаз», то матеріал так і не був опублікований. Демократ і прихильник «революції гідності» Коболев вирішив, що думка має бути одна.
Але час іде, вибори наближаються і вже більше року «Зеркало» нарощує темп критики дій Коболева. Питання до «Зеркало недели» — «а чому ж останні три роки вони його хвалили і розписувалися у любові?» — є радше риторичним і характеризується приказкою «яке їхало — таке здибало». Чує серце, що не за горами і поява важливих фінансових документів «Нафтогазу», які вже змусять Коболева огризатися і може, навіть, як дикий звір перегризати собі лапу, щоб втекти із капкану.
По суті Коболев у своїй реакції на статтю знову завів платівку, що десь у далекій фентезійній Австрії живе злий Дмитро (Фірташ), який хоче напакостити доброму хобіту Андрію. Як завжди Нафтогаз мовчить як наростив штучні борги ТКЕ і облгазів до 50 млрд. грн. І мовчить як нараховує газ по ціні замість 7000 грн по 20000 грн.
Друге – за що переживає Коболев – що «Укргазвидобування» скаже «остаточне прощавай» Нафтогазу. І тоді ніяких прибутків вже не «покаже» талановитий менеджмент «Нафтогазу». І тут також винен Фірташ. Мовляв, хоче забрати корову у Коболева, яка йому дає жирне молоко. А Коболеву, згідно трудового кодексу, «положено» молоко за шкідливість виробництва.
Третє – «Нафтогаз» і Коболев повинні будуть відповісти за байки, обіцянки та відверту брехню про збільшення видобутку газу до 20 млрд. куб. м до 2020 року. А також за «розпил» грошей, які були зібрані із населення на такі цілі. Адже підвищення до 7000 грн. відбулося саме із такими обіцянками. Тому вже зараз «Нафтогаз» починає репетувати як навіжений «ловіть злодія». Хоча, як відомо, саме на злодії і шапка горить. Звичайно, аби відвернути увагу використовують традиційний та перевірений метод – винен хтось інший, але не ми. І винними у «Нафтогазі» призначили ТКЕ і облгази, яким же сам «Нафтогаз» і «намалював» десятки мільярдів боргів.
До речі, про ліцензії на видобуток газу, які, за словами Коболева, їм не дають. У «Нафтогазі» стогнуть, що причина – «відсутність прозорого та справедливого процесу видачі нових ліцензій на видобуток газу в Україні». Але насправді Нафтогаз і Укргазвидобування свідомо недотримуються вимог подачі усіх необхідних документів і закономірно отримують відмову. Їм це і потрібно. Адже попри наступну заяву Коболева — «гроші є, відсутні дозволи на їх вкладання у відчизняний видобуток» — «Укргазвидобування» не здатне освоїти більше 10-13 млрд. грн щорічно. А залишається у них іще більше 30 млрд. грн. От і лежать ці народні, українські гроші та знецінюються.
Нарешті, варто згадати іще одне, що зачепило вразливу душу Коболева. У статті «Зеркала недели» прямо вказується, що «Нафтогаз» став прибутковим не через так звану перемогу в суді Стокгольму із «Газпромом», а за рахунок обдирання українців і завищеної ціни на газ. А проголошення «Нафтогазу» прибутковою компанією має величезне матеріальне значення для керівництва «Нафтогазу», яке і далі хоче отримувати незаслужені десятки мільйонів премій.