У політиці все більше говорять про право сильного.
Лідери потужних світових держав дозволяють собі заяви різного ступеня цивілізованості, які створюють загрозу для спокою у планетарному масштабі. Багатополярність світу навряд чи викликає у когось сумніви, проте спроможність її використати у власних інтересах присутня далеко не у всіх. Внутрішня консолідація держави є конкурентною перевагою.
Парадокс ситуації для України полягає у тому, що наша нинішня державність спирається на століття бездержавного розвитку, а зростання популізму як загальноєвропейський тренд в умовах тривалої кризи, яку переживає наша країна, набуває кумулятивного ефекту. Часом важко вибрати, що для України більш є більш важливим: протидіяти російській гібридній агресії чи здійснювати перетворення всередині країни у сфері політики, економіки, суспільного життя.
Насправді вибору перед Україною немає. Її поразка може спричинити ефект доміно в регіоні Центральної Європи та стати поштовхом до потужної дестабілізації всього континенту. Попри це не варто забувати, що вирішувати проблеми замість українців ніхто не стане – ми живемо у конкурентному світі. Поблажок та поступок чекати не варто, місце під сонцем та державність доведеться відстоювати.