Тепер про це дізнається весь світ.
Росія висунула свого представника в Інтерполі, віце-президента Олександра Прокопчука, на пост керівника цієї організації.
Одночасно, поновили слідство у справі Сергія Магницького. Слідчі органи РФ раптом знайшли вбивцю. Ним виявився Вільям Браудер, який кілька років добивався розслідування цього вбивства. Проводив його сам і навіть назвав вбивць юриста і «вигодонабувачів» смерті Магницького.
Грізну заяву з вимогою порушити кримінальну справу Росія направила і до Мін\’юсту США.
Усе це можна було б назвати милими хитрощами, якби не випадки, коли Кремль все-таки домагався своїх нечистоплотних цілей в країнах, де басманне правосуддя не діє.
У 2006-2008 роках Москва домоглася засудження керівника фонду допомоги жертвам «Норд-Осту» і Беслана Андрія Могилянського, який залучив експертів і довів, що російська влада зробила усвідомлений злочин, убивши 130 заручників у «Норд-Ості» і 310 в Беслані.
Оскільки за російськими законами це не було злочином, Кремль домігся його засудження за американськими законами про педофілію за секс з трьома 16-річними повіями за їх несподіваними (через 4 роки) заявами. Відео свідчень зі сльозами й істериками американському правосуддю надало ФСБ.
У 2008 році американське правосуддя ще не все знало про Путіна і його подільників.
Кремль дуже ризикує, намагаючись традиційним для нього способом «продавити» таке рішення Інтерполу.
Цілком можливо, що після цього організацію покинуть декілька (або всі, крім Росії і її симпатиків) держав.
Або, що вірогідніше, Росія отримає в Інтерполі статус держави, участь якої в боротьбі зі злочинністю всі учасники будуть вважати умовною.
Кілька заявок РФ на внесення до списку розшукуваних злочинців вже визнані політично мотивованими. Простіше кажучи, злочинці, котрі переслідують своїх ворогів, не можуть бути названі повноцінними правоохоронцями.
Як говорила мати купця Арсенія Морозова після будівництва ним нинішнього Будинку Дружби народів, який поєднує 16 різних стилів: «Раніше лише я знала, що ти дурень. Тепер про це дізнається вся Москва».
Чи не поспішив Кремль зі своїм рішенням очолити тепер уже не тільки боротьбу з тероризмом, але і боротьбу зі злочинністю, так би мовити «у всесвітньому масштабі»?