Хоча інколи на це немає бажання.
Якщо у найзагальніших рисах відтворити професійну позицію «чорного» піарника, яка допомагає йому спокійно спати, вона полягає у тому, що нікого не шкода: в одних мерзотників гроші беремо, іншим дошкуляємо. Усі горітимуть у пеклі, чому б на цьому не підняти нормальні бабки? Більше аду!
У комбінації з тіндер-скандалом, у який начебто потрапив заступник голови департаменту захисту економіки Нацполіції Олександр Варченко, роль емоційного тригеру, без якого не було б досягнуто потрібного інформаційного ефекту, виконала студентка Наталія Бурейко.
Симпатичній та беззахисній дівчині погрожує великий поліцейський чин, брутально затягуючи її у ліжко. Ось вона, сльоза дитини, що нікого не залишить байдужим. Навіть коли вже з’явились покаянні дописи, але журналісти все ще не могли знайти саму Бурейко, просторами Фейсбуку ширились побоювання за її життя та здоров’я.
У планах, якими вона поділилась з медіа: перемогти на конкурсах краси «Міс факультет» та «Королева КПІ», «научитись робити брові та нігті» і відкрити свій салон краси – «вона ж дівчинка!» Менш переконливо звучить, що дівчинка й гадки не мала, що робитимуть з її фейсбук-акаунтом, який вона на тиждень дала поюзати напівзнайомим хлопцям за п’ять тисяч гривень, а потім погодилась на півтори. Прекраснодушність та наївність тут не проглядають.
Як завжди у таких випадках, основною жертвою стали не мішені замовлення і не ті, кого використали втемну або напівтемну, а суспільна довіра. Якщо у соцмережі з’явиться новий крик про допомогу, на нього можуть не зреагувати, або зреагувати невчасно, і ціна притупленого тригера людяності може виявитись зависокою.
Щоби достукатись до зачерствілих сердець громадян, які, здається, вже все чули, бачили і не знаходять у собі віри нікому, політикам і їх обслузі доводиться застосовувати засоби все сильнішої дії і у вбивчих дозах.
Якщо для цього годяться сльози жінок та дітей, тим гірше для жінок і дітей. Інколи це фейкові сльози. Але коли вони перестають спрацьовувати, у хід запросто йдуть справжні.
Розрізняти де фейк, а де справжній біль, інколи немає ані сил, ані бажання, але мусимо, щоби залишатися людьми у цьому кращому із світів, у якому знущання з людяності обмінюється на політичні дивіденди.