І ще одне судове рішення, що дискредитує Україну.
Ну, нехай, можна дійсно знайти питання до нардепа Лещенка і голови НАБУ Ситника (особливо до останнього) про поширення ними інформації про наявність імені Пола Манафорта в «чорній бухгалтерії» партії Регіонів.
Але, якщо в рішенні суду є уся та ахінея, що міститься в повідомленні прес-служби цього суду, то і прес-службу, і суд варто би ліквідувати за професійну нездарність.
Виявляється, за рішенням суду, оприлюднення в Україні інформації про Пола Манафорта мало наслідком втручання у вибори в США….
Тобто, слід розуміти, що в рамках позову безславно відомого нардепа Розенблата, український суд провів аналіз доказової бази, проаналізував перебіг президентської виборчої кампанії в США в 2016 році і визнав втручання в її перебіг з боку Лещенка і Ситника?
Вибори в США не можуть бути в юрисдикції українського суду. Не може апріорі окружний адмінсуд Києва виносити рішення стосовно тих виборів. І американці мають щодня дякувати за це Богові.
Далі, ще гірше. Дії Лещенка і Ситника по оприлюдненню інформації про Манафорта, на думку найгуманнішого і найправовішого суду в світі, мало негативні наслідки для зовнішньої політики України і завдало шкоди інтересам держави.
Мені доводилось критикувати дії України, різних посадових осіб в контексті виборів в США в 2016 році. Але я давав політичні та професійні оцінки. Цікаво, які докази мав український суд для того, щоб здійснити такий присуд?
Ну, а фраза про втручання в зовнішню політику шляхом поширення інформації про Манафорта — це просто політико-правовий сюрреалізм.
Зовнішню політику в державі визначає президент, а реалізують органи виконавчої влади. Цікаво, яким чином нардеп Лещенко втрутився в роботу системи органів управління зовнішньополітичною діяльністю країни?
І що, якщо відтепер в Україні будь-яка заява, будь-кого на будь-яку тему матиме міжнародний резонанс, то це буде визнаватися втручанням у зовнішньополітичну діяльність?
Ще один суд, ще один нардеп, і ще одне судове рішення, що дискредитує Україну.