Там, де закінчується україномовне населення.
Існує думка, що Донбас — територія, де панують проросійські настрої. Нам нав’язували цю думку всі роки Незалежності. Більше того, намагалися показати, що на Донбасі практично немає українського життя. А якщо й є, то підтримується воно на рівні державних дотацій, або за рахунок діаспори.
Звичайно, тут треба казати і про відсутність відповідної державної політики щодо східних регіонів.
На всьому пострадянському просторі, включаючи Донбас і Крим, збереглися посткомуністичні, номенклатурні клани які не були зламані навіть із появою нових лідерів. Варто зазначити, що не було і у самих можновладців чіткого бачення державного розвитку України. Ми йшли в дивному фарватері — чи то примкнемо до Брюсселя, чи то до Росії.
Особисто моя думка, що якщо ми маємо мету — українізувати окуповані землі, то ми повинні мати власну позицію, в тому числі й щодо сусідніх земель, які етнічно належать Україні, але які наразі перебувають під юрисдикцією іншої держави.
Тобто, ми маємо усвідомлювати, що Луганськ і Донецьк не є кордонними областями України. Кордони наші закінчуються там, де закінчується україномовне населення. Отже, ми мусимо пропагувати позицію «Українського світу» супротив позиції так званого «русского мира». Це буде належною відповіддю на принцип, що Росія закінчується там, де закінчується російська мова.