Про зниження ціни на газ.
Якщо не брати до уваги та відкинути політичну передвиборчу метушню, то законом це не заборонено. Більше того Порошенко визнавав роль Медведчука у переговорних процесах із Росією на одній із своїх прес-конференцій. Бойко іще із часів роботи у «Нафтогазі» та уряді займався питаннями енергетики. Усе це не є таємницею і відомо дуже давно. Тобто, зрозуміти, що здивувало багатьох у політикумі дуже важко. Це, повторюсь, якщо відкинути і не розглядати різноманітні оцінки псевдо-патріотичних учасників українського суспільно-політичного життя. Адже сьогодні такі люди співають гімн України, а завтра будуть співати інший гімн в іншій країні.
Бойко і Медведчук давно прямо і чесно декларують позицію про відновлення економічних відносин із Росією. І на фоні патріотичних, у вишиванках і співаючих гімн Порошенка, Гройсмана, Турчинова чи Парубія позиція Бойка і Медведчука є чеснішою. Адже торгівля із Росією усі п’ять років йде повним ходом. І шоколадний завод у російському Липецьку Порошенка був лише показовою демонстрацією цієї співпраці. Лише в енергетиці Україна у всіх секторах зберігає торгівлю із Росією. Україна 75% нафтопродуктів імпортує із Росії або Білорусі, яка виробляє бензин і дизель із російської нафти. Україна імпортує 80% ядерного палива російського ТВЕЛ. Україна імпортує 60% вугілля із Росії. Україна транзитує російський газ і отримує за це щороку 3 млрд. дол. Україна транзитує 13 млн. т російської нафти і також не цьому добре заробляє. І всю цю торгівлю із Росією веде не Зімбабве чи Гондурас, а Україна на чолі з Порошенком, Гройсманом, Турчиновим і Парубієм.
То хто все це підтримує? Бойко і Медведчук у Росії? Можна сказати, що це саме Порошенко, Гройсман, Турчинов і Парубій фактично незримо щодня і щогодини засідають у кабінетах Путіна і Медведева освячуючи і підтримуючи усі роки торгівлю із Росією.
По суті пропозицій переговорів Бойка і Медведчука, то є два важливих аспекти.
Перше – Бойко і Медведчук озвучили давньовідому істину про переплату Україною за європейський реверсний газ. А також відомий факт, що в Україну повертається реверсом газ, який є російським. За п’ять років переплата становила більше 2 млрд. дол. Навіть генеральний прокурор Луценко заявляв про розслідування переплат за реверсний газ.
Україна за підсумками 2019 року буде платити середню ціну за імпортний газ більше 300 дол. І жалюгідні оправдання «Нафтогазу», що компанія купувала у березні газ по 226 дол. є цинічною і обманною маніпуляцією. Такі дані стосуються окремих поставок газу. У середньому у березні 2019 року трейдери газу продаватимуть газ по ціні 260-270 дол.
Тому пропозиція мати двох-трьох великих постачальників газу, які матимуть можливість продавати газ за оптовою ціною – це якраз використання умов газового ринку. І така ціна може бути нижчою і на 50, і на 100 доларів. Так працюють усі країни ЄС. А купівля у сотні трейдерів газу за високою ціною – це шкода для власної країни.
Друге – озвучена також давньовідома пропозиція транзиту російського газу в умовах створення консорціуму між Україною, Росією і ЄС. Нічого екстраординарного у цьому немає. І наявна інформація свідчить про те, що саме ЄС виступає головним рушієм тристороннього формату транзиту газу в ЄС. І на це є насамперед технічні особливості поставок газу із Росії в ЄС. Адже систематичні заклинання «Нафтогазу» про перенесення точки продажу газу або гарантій обсягів поставок газу у договорах – це поверхове і популістичне розуміння питання. Більш важливими для ЄС є гарантії балансування поставок російського газу при транзиті газу через Україну.