Ми живемо в дуже непростий і цікавий час. Ми перебуваємо в точці розлому. Я відчуваю її скрізь: в політиці, в суспільстві, в економіці. Вона проходить крізь всі розмови, рішення, думки, дискусії
Перед нами декілька варіантів дуже різного майбутнього, кожний з яких залежить від того, що нам вдасться зробити. Це не тільки питання правильного вибору. Адже вибір без кропіткої праці над його втіленням в життя – мертвий.
Агропромисловий комплекс сьогодні також стоїть в точці розлому. Очевидно, що сьогодні йому, як локомотиву економіки, нема альтернативи, хай би хто що не говорив. Тому майбутнє АПК дуже тісно пов\’язане з майбутнім всієї держави.
Ми можемо перетворитися на сировинну державу, де від краю і до краю будуть цвісти тільки ріпак та соняшник. Країну, де поняття екологічних стандартів буде знаходитися на вкрай низькому рівні, де поки що родючі чорноземи з кожним роком втрачатимуть свою цінність. Територію, яка економічно не буде мати ніякої перспективи, де зникне тваринництво і переробна промисловість, де в селах будуть панувати безробіття і відсутність майбутнього.
Є й інший варіант. Ми можемо стимулювати переробну галузь, отримати доступ до сучасних технологій і практик, залучити під них інвестиції. Можемо встановити високі екологічні стандарти землеробства і, що не менш важливо, прослідкувати за їх дотриманням. Зробити ставку на якість продукції, а не на її кількість. Змусити світ переконатися в тому, що українська продукція завжди найвищого ґатунку, незважаючи на помірну ціну. Південь України може отримати таку потрібну землеробам воду, а ми зможемо вдосконалити технології зрошування. Ми можемо на повну потужність запустити галузі-суміжники – хімічну галузь, машинобудування, IT і вивести їх на якісно новий рівень. Це, в свою чергу, розширить можливості по експорту товарів та послуг, які не будуть суто аграрними, але які з\’являться завдяки розвитку АПК.
Чому я говорю про це саме зараз? На це є дві причини. Перша – вже очевидно, що 2016 рік стане дуже складним і переломним для галузі. І від того, як ми його пройдемо, буде залежати, по якому варіанту розвитку подій піде АПК.
По-перше, валютна нестабільність напередодні посівної не надає оптимізму аграріям. Сезон посівної буде важким, і потрібно буде докласти всіх зусиль для того, щоб він пройшов рівно і спокійно.
По-друге, в цьому році парламент має прийняти закон, який з 2017 року запустить ринок землі. Без цього кроку неможливі серйозні інвестиції в Україну. І це спільна відповідальність усіх гілок влади, бізнесу та громадського сектору. Очевидно, що за цей закон буде справжній бій. І від того, яка формула буде обрана, залежить дуже багато.
По-третє, це ситуація навколо Росії. Сьогодні ми втратили не тільки російський ринок. Кремль робить все для того, щоб відрізати нас від наших споживачів. У 2016 році ситуація тільки загостриться.
По-четверте, це ситуація на світових ринках. 2016 рік може стати дуже непередбачуваним як геополітично, так і геоекономічно. Точиться багато розмов про «чорного лебедя», який може дуже сильно змінити ситуацію. Це може вдарити по нашому експорту. Крім того, потрібно враховувати, що минулого року ми дуже активно зайшли на багато нових для себе ринків і продовжуємо відкривати їх. Кожна дія викликає протидію. Я думаю, що в 2016 році ми можемо зіткнутися з намаганням в той чи інший спосіб посунути нас на нових позиціях.
По-п\’яте, це продовження системних реформ. Кожен закон, який сьогодні приймає Верховна Рада, попередньо проходить довгий тернистий шлях обговорень, вiдстоювань та наполягань. 2016 рік, скоріш за все, буде ще важчим політично. Але реформи потрібно проводити тут і зараз. В нас немає часу на роздуми. Адже від швидкості і якості нових законів сьогодні залежить майже все.
І тут я підійшла до другої причини. Я хочу сказати декілька слів про політику і політиків, а також їх вплив на майбутнє галузі. Я ніколи не грала в ці ігри, присвячуючи весь свій час улюбленій роботі, справі мого життя. Але зараз політика безпосередньо торкається майбутнього галузі, тому мовчати не буду.
Реформи і розвиток агросектору не повинні стати заручниками політиків. Коли ми говоримо про АПК, то ми говоримо не тільки про майбутнє галузі. Ми говоримо про шлях розвитку держави як мінімум на найближчі десять років.
Сьогодні реформувати галузь повинні професійні люди в тісній співпраці з західними партнерами. Необдумані кроки можуть привести до дестабілізації і непередбачуваних подій. І цього не можна допустити. Я дуже рада, що професіонали, які наразі працюють в агросекторі, розуміють серйозність ситуації. Кожного дня ми просинаємося з єдиною метою, і, незважаючи на деякі розбіжності в методиці, ми прагнемо одного.
Вірю, що ми зробимо правильний вибір у цій точці розлому і створимо майбутнє, якого будуть гідні наші діти. Наша сила – в єднанні.