Наше чиновництво мало думає і нічого не аналізує.
Ледве вдалося розібратися з президентськими указами з питань про припинення громадянства, хоча елементарне, здавалося б, питання.
А тут ще фіскали «морозяться».
Колеги адвокати скаржаться на нещодавно запроваджену необхідність платити єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу.
Адвокати, що здійснюють свою діяльність індивідуально, відповідно до закону є самозайнятими особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
А після недавніх законодавчих змін незалежному професіоналу, отримав він гонорар чи не отримав, 22 відсотки мінімальної зарплати єдиного соціального внеску платити треба.
Але що цікаво. Проблема має виникати тільки у тих адвокатів, що їх місячні гонорари сумарно менші за мінімальну заробітну плату. Адже якщо доходи більші, то і платити адвокату стільки ж, скільки і раніше.
Відносна масовість адвокатських скарг на несправедливий тягар єдиного соціального внеску наводить на думку, що наша адвокатура істинно безкорислива і займається юридичною практикою «бєзвозмєздно то єсть даром».
От я і поцікавився у Державної фіскальної служби України, а скільки у нас адвокатів стоїть на обліку як такі, що здійснюють незалежну професійну діяльність, а також яким є сукупний річний дохід адвокатів-індивідуалів.
Хотів я порахувати середній річний задекларований гонорар адвоката-індивідуала, щоб з\’ясувати, чи дійсно колеги доїдають останні крихти і захищають клієнтів у вільний від жебрацтва час.
Але як виявилося, фіскальна служба незалежних професіоналів рахує гамузом і по категоріям не ділить.
Щоб визначити кількість адвокатів, що стоять на обліку, фіскалам потрібно докласти значних інтелектуальних зусиль, а зайвого інтелекту на зусилля у них. очевидно, немає.
То чи варто дивуватися якості роботи українського чиновництва за таких його аналітичних здібностей і такого інформаційного забезпечення?