Конфлікт набрав нових обертів.
У середу на своєму засіданні Уряд відмовився виконувати рекомендацію Наглядової ради щодо продовження контракту останнього, оголосивши натомість відкритий конкурс. Коболевим демонстративно звинуватив Уряд, демонструюючи всім виглядом, що не збирається виконувати це рішення.
Цей конфлікт далеко не першим адже чутки про імовірну відставку Коболева точаться остані півроку. Офіційні причини дві – не виконання дочірною компанією Укргазвидобування програми 20/20, яка передбачала ріст видобутку газу до 2020 году до 20 млрд кубів на рік та захмарні як для сприйняття суспільства премії топ-менеджерів Нафтогазу (сума премій у розмірі $2,6 млрд для 40 співробітників Нафтогазу, викливала шок у суспільстві).
Останній конфлікт як завжди, розділив суспільство та експертне середовище, навпіл. Одні прийняли сторону Премєра інші Коболева. Прихильники останнього апелюють до того, що час його керівництва компанія почала отримувата багатомільярдні прибутки. До прикладу, у 2014 год Нафтогазав негативний баланс «мінус» 90 млрд грн, а вже у вересні 2018 компанія отримала майже 50 млрд грн прибутку.
Ці аргументи дуже легко розбиважться прихильниками Премєра, які пояснюють такі приубки різким зростанням ціни на газ як для населення так і для промислових підприємств.
Прихильники Коболева пишуть, що для бізнес організацій подібні зарплати та премії топ-менеджменту це звичайна річ. Натомість їхні опоненти доводять, що на цьому етапі соціально-економічного розвитку держави, менеджери державних підприємств не мають права отримувати такі надприбутки.
Після детального вивчення аргументів обох сторін, мені здається зрозумів чому опоненти не можуть між собою порозумітися, а конфлікт між Урядом та топ-менеджерами кампанії продовжує тривати. Як на мене ключова причина полягає у не достатньому розмінні, що таке НАК «Нафтогаз України,» коли і чому вона була створена, якими зараз є його Місія та Цінності.
Нагадаю, що у 1998 році в Україні та Росії відбувались схожі процеси на газотранспортному ринку. Майже одночасно з різницею у декілька місяців тоді винико дві компанії «Нафтогаз» та «Газпром.» Компанії, були створені керівництвом української та російсько держави стали природніми монополістами, що дозволило їм отримувати над колосальні над прибутки.
Як бачимо, ПАТ «Натогаз Україна» не є класичною бізнес інституцією. Це штучно створений Урядом природній монополіст, який в ідеалі повинен виконувати дві функції – економічну та соціальний захист інтересів громадян.
Новий менеджмент, який прийшов після Революції Гідності, будуючи у Нафтогазі бізнес модель спирався у своїх цілях виключно на першу частину завдань кампанії, яке оприлюднено на їхньому офіційному сайті: «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є провідним підприємством паливно – енергетичного комплексу, однією з найбільших компаній України.»
Водночас вони повністю проігнорували третє завдання «Крім суто комерційної діяльності, компанія виконує важливу соціальну роль, забезпечуючи населення, бюджетні установи та комунальних споживачів природним газом за цінами, що встановлюються державою.»
Власне не розуміння цього завдання і надважливої соціальної місії кампанії і криється корінь проблеми та постійних не порозуміння між Урядом та менеджментом Нафтогазу, яку будують виключно бізнес модель.
Водночас Уряд та Премєр, цілком резонно намагаються “заставити” природніх монополістів, які були створені Державою у 1998 році, виконувати їхнє соціальне завдання, яке чітко прописані на сайті кампанії.
Це повязано з тим, що у свій час наближення до керівництва Газпрому чи Нафтогазу сприяло виникнення газових олігархів. Для уникнення цієї ситуації необхідно робити або постійне оновлення менеджменту, або проводити відкриті конкурси, під чітким контролем суспільства, експертів та міжнародних партнерів.
Очевидно, що виходом з цього тупику мала б стати публічна дискусія, яка могла б наприклад відбутися під час проведення відкритого конкурсу, яке заплановане на кінець березня.
Саме в ході публічної дискусії прихильники та опоненти могли б дійти до спільного знаменника і дати відповідь на ключове питання як природньому монополісту побудувати ефективну бізнес модель, виконуючи при цьому власно взяті соціальні зобов’язання перед суспільством.
P.S. Сьогодні із повідомлень у ЗМІ, стало відомо, що ніби то Коболєв намагається воювати з Урядом шляхом “наймання ЛОМів,” “ботів” та організацією вуличних акцій. На жаль, подібна поведінка не сприяє поліпшенню діалогу та свідчить про бажання людей, які публічно декларують ліберальні цінності діяти олігархічними інструментами, що у свою чергу може призвести до катастрофічних наслідків.