Виктор Таран
Все статьи автора
Мнения

Три шляхи порятунку економіки

Зараз країна має так звану «малу сировинну економіку».

Натрапив на звіт Міністерства економіки про візит урядової делегації до Хорватії. Перша новина була доволі приємна: Гройсман домовився, що Україна долучиться до формування нового газового коридору “Хорватія-Угорщина-Україна”. Він передбачає використання потужностей LNG-терміналу на хорватському узбережжі. За умов гострого «газового» україно-російського протистояння кожна новина про диверсифікацію газових надходжень додає позитивних ноток. Водночас інформація про торгівельну співпрацю між нашими країнами черговий раз змусила задуматися: яке ж економічне майбутнє нашої держави?


З одного боку — Україна має позитивне торгівельне сальдо з Хорватією. Обсяги експорту товарів до Хорватії — 7,05 млн дол. А з іншого боку, перша п’ятірка у структурі експорту черговий раз довела: Україна — сировинний європейський придаток. Судіть самі, ми постачаємо до Хорватії: прокат плоский, гарячекатаний — 36,8%, труби порожнисті, безшовні -— 7,9%, бутлі та інші ємності, скляні — 5,8, парасольки — 5,4%, машини пральні — 4,4%.

Ситуація з Хорватією, на жаль, типова для країни. В українському експорті вже багато десятиліть поспіль домінують продовольчі товари та сировина для їх виробництва. Згідно інформації Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, структура українського експорту за 2016 рік була наступною: чорні та кольорові метали — 45,4% та вироби з них — 24,1%. При цьому обсяги експорту продовольчих товарів та сировини для їх виробництва з кожним роком зростають як в абсолютному, так і у відносному вимірі.

Набагато гірша ситуація із експортом високотехнологічних товарів або продукції, яка має високу додану вартість. Так у структурі експорту «машини, устаткування, транспортні засоби» складає 8,2%, а “Промислові вироби» 1,4%.

Натомість Україна продовжує нарощувати обсяг імпорту всіх товарних груп крім мінеральних продуктів та категорії «різне». Найвищі темпи зростання продемонструвала товарна група «Машини, устаткування, транспортні засоби» — 137,9%.

Ця статистика черговий раз засвідчила системні проблеми в структурі економіки нашої держави. Після її катастрофічного падіння на початку 90-х, що склало майже 40% ВВП, ми так і не змогли відновити промисловий потенціал країни.

Технологічна деградація призвела до того, що ми втратили не лише окремі підприємства та наукові комплекси, а цілі галузі. Ключові втрати понесли у галузях, які дозволяють нарощувати темпи ВВП: мікроелектроніка, машинобудування, роботехніка, автоматика. Перелік можна продовжувати.

Нинішня структура економіки сприяє лиш незначному щорічному зростанню ВВП. Наприклад, зростання ВВП на 2,4%, яке забезпечив Уряд протягом останніх півроку, гарний показник після падінь, але не достатній для економічного прориву. Як показує приклад Азіатських тигрів, ріст ВВП має складати не менше 9-14% ВВП щорічно протягом 5-7 років.

Вихід з проблеми там, де вона і почалась – у структурі економіки

Економісти дискутують про три види моделей, які можуть замінити нинішню сировинну модель.

Фрітрейдерство або вільний ринок

Передбачається запуск економіки з використанням моделі «попит-пропозиція». Йдеться про твердження, що у разі розвитку міжнародної торгівлі виграють усі країни. В умовах торгівельних стосунків за цією моделлю будь-яка особа, група осіб або держава можуть вільно ввійти в ринкові відносини. Тобто купувати товари, продавати або обмінювати за вільними цінами. Їх автономно встановлюють контрагенти незалежно від тарифних і нетарифних бар\’єрів окремого національного ринку (митних зборів, адміністративних та інших приписів).

Економічний націоналізм або Національний протекціонізм

Суть його полягає у розвитку національного промислового виробника, у переході від сировинної моделі до економіки з високою доданою вартістю. Його послідовники вважають, що держава має надавати підтримку реальному сектору економіки шляхом цільового стимулювання українського промислового виробництва. Акцент потрібно робити на повернення виробничих потужностей. Зокрема у сфері машинобудування.

До речі, схожу економічну тактику почав застосовувати Трамп в Америці.

Інноваційно-технологічний

Передбачає впровадження цільових державних програм і надання податкових преференцій, залучення додаткових інвестиції. Мета — розвиток та підтримка інноваційних та високотехнологічних секторів економіки.

Акцент інноваційного розвитку робиться на інформаційно-комунікаційні технології, нанотехнології, виготовленні наноматеріалів та аграрному секторі. Впровадження податкового стимулювання розвитку “зеленої економіки”, як основи інноваційного розвитку.

Уряд та парламент в найкоротші терміни має визначитись, яку модель економіки вони мають запропонувати країні. Але яка б стратегію вони не обрали, вона не спрацює без чотирьох ключових умов! Ставка — на людський капітал! Запуск ринку землі! Подолання корупції та встановлення Верховенства права!

Якщо не змінити структуру економіки в найближчі роки — країну чекає економічне згасання та остаточне закріплення місця сировинного придатку Європи та Світу.

Джерело


Рекомендуем прочитать

Україна йде своїм європейським шляхом

Почему невозможен эффективный экспорт «Зе-технологий»

Евгений Магда

О Путине, победобесии и Superjet

Слава Рабинович